Ти когось мрія...
Привет. Знаю як довго ночами я думала про тебе. Ти мене колись любив, не забувай це. Ніколи не вважала, що скажу це але висловлюють прямо: Запамятайте невгамовні люди, особливо ти, так ти, ти когось мрія. Якогось іншого, іншої натури. Згадай як ви разом ходили на бескрайние чисто-поле, безкрайнії луги. Знаєш, він взагалі тобі голову задурманимв мимохіть. Головне запамятайте, Ти когось мрія, якоїсь іншої натури, іншого силуету.
2018-04-02 18:15:33
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ann Zintenko
Заради цього й треба жити...щоб не пропустити того кому три потрібен...🙍
Відповісти
2018-04-02 18:39:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4254
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3132