Людина

Аня

Занеси мене в книгу дотиків, хвилюй моє серце щодня, я залежний від твоїх "наркотиків", ти навчи мене знати життя. Покохай мене так,як ти можеш, чуєш,зроби це як вмієш! Я хвилі знатиму кожну, аж поки і сам не зотлію. То ж зроби це,будь ласка,благаю, не марнуй шаленої миті може,потім тебе пригадаю, як ту,яку вічно любитиму...

2018-04-05 14:22:19

8

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ann Zintenko

Аня це шедевр ! Я не думала, до ти можеш бути письменницею !📖📝✏ 👏👏👏👏👏👍👍👍👍👍👧

Відповісти

2018-04-15 11:32:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2505

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4624