Вірші
Всі
Ти моя отрута
Ти прийшла — як гроза на світанку,
Погляд — як лезо, голос — отрута.
Я був тихим, майже непомітним,
Та ти — як вогонь, ти — як пекло.
Ти сміялась — і я забував,
Як дихати без тебе і як бути цілим.
Я, як хлопчисько, без шкіри стояв,
Перед бурею, що кликала в безділля.
Ти давала трішки більше, ніж треба,
І забрала — не здригнувшись ні на мить.
Я залишився один, як непотрібний
Старий привид у її чорній череді.
Ти пішла, не зачинивши за собою
Ні дверей, ані проклятих шрамів.
І тепер кожен шелест, кожен
Шепоче твоє ім’я — і знов все спочатку.
Я тебе не пробачу — не зможу.
Я тебе не забуду — не в силах.
Ти, як отрута в моєму глибокому снігу,
Як тріщина в кам’яній жилці.
1
0
74
Запах її тіні
Вона була як ранок у моря -
Тихо дотикалась, не обіцяв.
Сміх її - немов вітер у просторі,
Сердце моє - то співало, то тануло.
З нею тиша - не була пустою,
З нею самотність - не лякало.
Не наче світ ставав інший,
Коли її поруч не вистачало
Вона пішла. Без прощальних сцен.
Без пафосу, крику і болі.
Лишився лиш запах, полон -
Тої, що кохала без ролі.
Тепер у вітрі я чую її,
А у шумі листви - її імя.
2
0
69
