Душа не в моді

Анастасия Кирюхина

Мабуть, душа уже не в моді. І люди бачать лиш обличчя. І найстрашніша це хвороба, Щоб по окладинці судити. Дивитись щоб лиш поверхнево. Поспішні висновки робити. Комусь - земля. А хтось - у небо. Без мрій ніхто не може жити. Але душа - кому потрібна? Для кого серце має цінність? Ти маєш бути тільки сильним. Люди любити не навчились. І серце ближнім розбивають. Бо чують звук, але не слово. Тому і душу не пізнають... І кожен вип'є чашу болю. Тепер - не маючи нічого, Що міг би іншим ти віддати, Окрім тепла,добра й любові, Тебе не будуть цінувати. Але мій Бог говорить інше, Що дійсно має справжню цінність. Він не земний, Він є найвищий, Він є любов, у Нього - милість. І Він цінує нас за серце, Не судить по красі чи статкам. І кожен, в Нього хто навчався, Є у духовному достатку. Він є глибокий і навчає Скарби духовні цінувати. Не по речам Він визначає, Що справді можем відчувати. Може й душа тепер не в моді, Але по ній Єгова судить. Чи житиму я з Ним у згоді? Бо Він смиренних дуже любить. Він любить щирих і глибоких. Розбите серце не відкине. Цінує всі непевні кроки, Любов,старанність і зусилля. Йому байдуже, що ти маєш. Бо Він думки твої цінує, Цінує те, що відчуваєш, Молитви всі твої почує. Цінує щирі сподівання, Хай незначні, діла і вчинки - Він любить всі твої старання! Бо ти для Нього, мов дитинка! Хіба батьки люблять дитину За її зовнішність й таланти? Для Бога цінна та людина, Яка навчилась відчувати...!

2021-11-20 23:07:37

1

0

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

44

7

1216

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

866