Давай ми забудемо
Давай ми забудемо все що було Давай не питатимеш хто був колись Давай я розкажу усе це сама Ти лиш не вір злим язикам Я помилялася досі не раз Це помутніння наче весь час Та лиш тепер коли пройшов час Я зрозуміла, що втратила нас Я не загляну вже іншому в очі Уст я чужих уже не торкнусь Тільки до тебе горнутись я хочу А більше прощення мені не знайти Ти можеш почути про мене "грязь" Брудні, злі історії - було не раз Та молодість вела дорогою нас Говорячи "Бери все поки є час " Так я соромлюсь інколи фраз Сказаних так необдумано враз Та я не верну назад той час Щоб ти зрозумів, усе вже не так Це мабуть останні звертання до тебе Бо думаєш ти вже не про мене Я мабуть таки не достойна тебе Та чи я знала, що так все буде? Я загубилась посеред світу І не розумію куди себе діти Я лиш бажаю усе відпустити І з чистого аркуша почати жити.
2019-09-01 20:08:14
5
0
Схожі вірші
Всі
Присвячую
Присвячую тобі вірші українською, Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття. Хоча, для тебе, мабуть, краще російською, Але я вірю: зрозумієш і так. Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд: Серце не потребуватиме слів, Йому буде байдуже звідки ми родом, Навіть, якщо з ворожих країн.
73
4
3874
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1314