Давай ми забудемо

Amareto

Давай ми забудемо все що було Давай не питатимеш хто був колись Давай я розкажу усе це сама Ти лиш не вір злим язикам Я помилялася досі не раз Це помутніння наче весь час Та лиш тепер коли пройшов час Я зрозуміла, що втратила нас Я не загляну вже іншому в очі Уст я чужих уже не торкнусь Тільки до тебе горнутись я хочу А більше прощення мені не знайти Ти можеш почути про мене "грязь" Брудні, злі історії - було не раз Та молодість вела дорогою нас Говорячи "Бери все поки є час " Так я соромлюсь інколи фраз Сказаних так необдумано враз Та я не верну назад той час Щоб ти зрозумів, усе вже не так Це мабуть останні звертання до тебе Бо думаєш ти вже не про мене Я мабуть таки не достойна тебе Та чи я знала, що так все буде? Я загубилась посеред світу І не розумію куди себе діти Я лиш бажаю усе відпустити І з чистого аркуша почати жити.

2019-09-01 20:08:14

Інші вірші поета

Хвиля і досі б'ється... Я загубилась серед... Я марно надіюсь на щастя Я потонула у мареві сна

Інші поети

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Владислав Мірошніченко

@Vladislav_Miroshnichenko

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3841

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16938