Трансформации
Я — всего лишь песчинка в пустыне вселенского разума. Мне легко и спокойно от этого осознания: Можно смело бросаться любыми избитыми фразами, Жизнь свою доживая без мирового признания. А, случается, мысли взлетят над песком неожиданно, И закрУжатся с вЕтрами странного вдохновения. Уложу их в тетрадь, спрячу в ящик подальше, пристыжено, Вдруг заметив себя с другими "венцами творения". А потом, кто-то умный, читая мои трансформации, "Посмотри,— мне укажет,— написано отвратительно. До других же песчинок тебе ни за что не добраться ведь, Так что брось, и спускайся оттуда незамедлительно". И опустится снова в пустыню вселенского разума, Оставляя в покое и приземляя сознание, Та песчинка, в которой меня не осталось ни разу аж. Только... что-то уходит от моего понимания. И чем больше я слушаю это их сопротивление (Тех, кто вечно твердит о неточностях написания), Тем сильнее моё о свободе идей представление Отличается от навязанного понимания. Нет, наверх я лечу не с другими песчинками меряться. Просто не представляю как можно жить без движения. Ну а вашим премудрым советам пускай те доверятся, Кто сможет творить по ним, не подвергая сомнениям. Мыслям тесно внутри, не сдержать никакими заслонами, Все идеи мои отныне ветрам подчиняются. Обойдусь как-то без ваших рамок с прямыми шаблонами — Как захочется мыслям, так пусть себе сочиняются.
2022-10-07 06:51:55
4
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4909
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4763