Безнадія

Аліса Боняр

сонце було далеко воно високо висіло на небесній блакиті й кепкувало з мене воно не могло дотягнутися до мене а я до нього земля також кепкує з мене наче мої ноги мені не належать не можуть встояти на ній на землі вітер розвіює мої надії темрява нічна знищує мрії вогонь маленької свічки перетворює мрії на попіл а в попілі я бачу своє життя залишки мого гарного життя омріяного життя підступний вітерець відносить їх далеко в тьмяну від пилу далечінь 25.05.2024

2024-07-29 23:55:53

Інші вірші поета

Ірраціоналізм Утрата Блакить життя Зв'яжись із серцем

Інші поети

Джон Сміт

@Jonni_Smit

ORCHAK

@aleksandr_kotsupal

Оленка Ридчук

@Helena_Violin

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8914

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1647