Ідея
Коли вкладаєшся ти спати, Вже засинаючи, з'являється, Ідея! Процесс вже споглядається. І ти не можеш більше спати, Скоріш встаєш, щоб не забути вранці. Ти ж знаєш, поки є натхнення, Роби діло, потім не буде прощення. І так ти не живеш без праці.
2022-12-18 21:13:58
4
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Coffee Content
@Тигриця Є метафора: Богиня пам'яті - Муза.
Відповісти
2023-01-07 08:34:06
Подобається
Coffee Content
@Тигриця Це буває! Але ж згодом знаходиться?
Відповісти
2023-01-07 08:35:44
Подобається
Тигриця
Відповісти
2023-01-07 08:36:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1869
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4831