День народження
Це було моє день народження, насправді я вже забув, що в мене день народження і згадав тільки під вечір. Після того походу у магазин я не вийшов з дому жодного разу, мені вистачало їжи тому я сидів вдома і розважався, грав у Плейстейшн, електрика ще була вона просто не виключалась, за весь цей час я став майже як зомбі, очі були вже синіми, я грав 24 години на день, я вирішив, що так вже не може бути. Я взяв пістолет і ніж, вийшовши на вулиці я побачив зомбі він був тільки один, я швидко його пристрелив поціливши у його потилицю, я пішов далі, я пройшов магазин і пішов далі. Я побачив скупчення зомбі, можливо я скажений, але я вже не хотів біжати я пішов туди і почалось, першому в потилицю, другому, третьому, четвертого вбив ножом, мені здавалось, що я бив їх вічність, вони мене оточили і я відключився.
Прокинувся я в темному приміщенні, я розплющив очі і побачив як хтось світив ліхтарем в далині. Якщо чесно мені було все одно хто це, але все ж я спитав.
- Хто ти? – запитав я.
- Невже ти прокинувся, спав аж десять годин – відповів мені досить грубий голос.
- Хто ти? – повторив я.
- Якщо я тобі скажу то ти мене вб'єш, а я хочу жити.
Насправді мені було все одно, біль в моїх ногах не давала мені думати о чомусь іншому. Я кричав не голосно, але цей чоловік чув і нічого не робив. Через деякий час біль пройшла, я помітив, що цього чоловіка не було видно він кудись пішов. Я піднявся з ліжка і вийшов з кімнати, квартира в якій я знаходився бкла двохкімнатна в одній з яких я лежав. Я побачив вікно та виглянув у нього, це був якийсь небосхил і я був на двадцятому поверсі приблизно. Двері відчинились зайшов чоловік зростом на метр вісімдесят і я впізнав його.
Прокинувся я в темному приміщенні, я розплющив очі і побачив як хтось світив ліхтарем в далині. Якщо чесно мені було все одно хто це, але все ж я спитав.
- Хто ти? – запитав я.
- Невже ти прокинувся, спав аж десять годин – відповів мені досить грубий голос.
- Хто ти? – повторив я.
- Якщо я тобі скажу то ти мене вб'єш, а я хочу жити.
Насправді мені було все одно, біль в моїх ногах не давала мені думати о чомусь іншому. Я кричав не голосно, але цей чоловік чув і нічого не робив. Через деякий час біль пройшла, я помітив, що цього чоловіка не було видно він кудись пішов. Я піднявся з ліжка і вийшов з кімнати, квартира в якій я знаходився бкла двохкімнатна в одній з яких я лежав. Я побачив вікно та виглянув у нього, це був якийсь небосхил і я був на двадцятому поверсі приблизно. Двері відчинились зайшов чоловік зростом на метр вісімдесят і я впізнав його.
Коментарі