День Х
Той день коли я звідси піду настав. Сьогодні мій тато загине заради мене, я не знав, що про це думати я досі був на нього ображеним через моє дитинство. Я піднявся з ліжка, зайшов у вітальну і побачив батька який знову заснув у кріслі. Я був дуже голодним, але нічого з’їсти не міг просто через те що нічого нема і ще я дуже хотів пити, спрага з’їдала мене зсередини.
Я розбудив тата. Він мені сказав зібрати всі речі які мені потрібні, я взяв лише ніж і пістолет як завжди.
Батько знову запитав мене перед тим як відкрити двері.
- Ти готовий?
- Як ніколи.
І він розпахнув двері я вийшов з квартири і ми почали спускатись на 19 поверх, я побачив першого зомбі у проємі між поверхами, швидко його застрелив і пішов далі ми спустились на поверх. Там було дофіга зомбі їх просто не перерахувати, ми з батьком почали іти вниз далі, на 18 поверсі теж було багато зомбі, але ми швидко спустились далі, ми так спускалися до 1 поверху, але на 1 поверсі їх було найбільше із всіх поверхів.
- Ти пам’ятаєш, що я тобі сказав? – сказав батько.
І я згадав його слова про те, що тільки я зможу вийти звідси живим. Я кивнув йому і ми почали спускатися на поверх, він відволік їхню увагу, але вихід все ще був забитий зомбі і я ніяк не зміг би вийти. Я подивився на батька який убивав зомбі одним за одним.
- Я не зможу вийти звідси вони заблокували вихід!
- Кинь це туди.
Він дав мені гранату, я не знаю звідки вона в нього, але без питаннь, я кинув гранату прямо у товпу, вона вибухнула і вбила всіх зомбі які там стояли, я швидко побіг до двері і вийшов з цього проклятого будинку в якому провів два тижні свого життя. Я побачив машину і підійшов до неї, звісно вона була заперта, але навіть не думавши я вибив вікна і відкрив собі двері, я не вчився керувати автівкою та зміг завести її. Я почав рухатись і одразу врізався у стовп, я врізався у стовпи п’ять разів, лишн після цього хоч якось навчився керувати. Я не знав куди я їду, я їхав просто прямо, їхав я хвилин двадцять і потім наткнувся на міст, я знав це місце це був міст який вів у мій район, я переїхав через нього і вже там я орієнтувався і доїхав до дому без перешкод.
Я розбудив тата. Він мені сказав зібрати всі речі які мені потрібні, я взяв лише ніж і пістолет як завжди.
Батько знову запитав мене перед тим як відкрити двері.
- Ти готовий?
- Як ніколи.
І він розпахнув двері я вийшов з квартири і ми почали спускатись на 19 поверх, я побачив першого зомбі у проємі між поверхами, швидко його застрелив і пішов далі ми спустились на поверх. Там було дофіга зомбі їх просто не перерахувати, ми з батьком почали іти вниз далі, на 18 поверсі теж було багато зомбі, але ми швидко спустились далі, ми так спускалися до 1 поверху, але на 1 поверсі їх було найбільше із всіх поверхів.
- Ти пам’ятаєш, що я тобі сказав? – сказав батько.
І я згадав його слова про те, що тільки я зможу вийти звідси живим. Я кивнув йому і ми почали спускатися на поверх, він відволік їхню увагу, але вихід все ще був забитий зомбі і я ніяк не зміг би вийти. Я подивився на батька який убивав зомбі одним за одним.
- Я не зможу вийти звідси вони заблокували вихід!
- Кинь це туди.
Він дав мені гранату, я не знаю звідки вона в нього, але без питаннь, я кинув гранату прямо у товпу, вона вибухнула і вбила всіх зомбі які там стояли, я швидко побіг до двері і вийшов з цього проклятого будинку в якому провів два тижні свого життя. Я побачив машину і підійшов до неї, звісно вона була заперта, але навіть не думавши я вибив вікна і відкрив собі двері, я не вчився керувати автівкою та зміг завести її. Я почав рухатись і одразу врізався у стовп, я врізався у стовпи п’ять разів, лишн після цього хоч якось навчився керувати. Я не знав куди я їду, я їхав просто прямо, їхав я хвилин двадцять і потім наткнувся на міст, я знав це місце це був міст який вів у мій район, я переїхав через нього і вже там я орієнтувався і доїхав до дому без перешкод.
Коментарі