Broken
I thought I'll survive, no matter what,in this world full of lies, Until I knew what life had in store for me, Were none other than silent,painful cries. I knew life had a way of itself, With twists, turns and encounters unaccounted for, But never did I come across one, Whom I found myself caring for. Hatred, wrath and guilt, were all that I could feel, Until the day she came, And my guilty heart did she steal. I felt as if I were being broken- Broken, changed and moulded into someone who wasn't me, For I knew the real me wouldn't ever expect, Even if that was the last thing left to be. My mind and heart, chose their own different paths, Screaming in silence, I disappeared, Into a wilderness of thoughts and lies, From which I could never return I feared. Blinded by love, I chose the path which my heart desired, But little knowledge did I have about the world, When one day she disappeared. Promises were broken, ties were cut; Lies were revealed, And my heart was shut. Nothing was visible to me, Except the old, faded picture of us, Before I felt my heart shatter, Into countless shards of broken glass.
2018-06-15 11:43:59
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Karima
Wow so touching .... love it
Відповісти
2018-06-15 21:08:34
2
Beatrice
It's great
Відповісти
2018-06-17 03:58:28
Подобається
Natalia Cunningham
Holyy Love!😍
Відповісти
2018-06-17 09:51:58
1
Інші поети
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
BON BON
@bon_bon_c0xu
ulia_sapphic
@ulia_sapphic
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12097
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2215