Знайдіть мене в пожовклих листях
Відьма
Знайдіть мене в пожовклих листях, Коли вода стікала у канали, Коли весь бруд поновлювався й вилізав на сушу. А вітер обіймав ночами. І та маленька птаха, Не щебетав раненько на вікні. Не оголошував свої промови, Не їв те печиво залишене дітьми. Знайдіть мене в пожовклих листях, Я буду там лежати на одинці. Лише як марення приходила б до тебе, У снах. В іллюзіях старих провинцій.
2022-09-28 13:51:38
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ліса
Як ніжно🥰😌
Відповісти
2022-09-28 13:52:22
1
Ліса
Хоча і сумно
Відповісти
2022-09-28 13:52:35
1
Відьма
@Ліса ніц сумного немає
Відповісти
2022-09-28 13:53:33
1
Інші вірші поета
Діє Щось нове Вона Думки, знаєш
Інші поети
Sarang Luxeu
@sarang_luxeu
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3653
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5770