Вірші
            
            
            Вже прийшла весна
        
        Жовтенький промінь заглядає
В моє відчинене вікно 
І все навколо зігріває 
Своїм малесеньким теплом.
Зводжу на фото погляд ніжний-
Зима всю землю укрива
Свої кожухом білосніжним,
Ну а тепер - її нема.
Скінчились місяці зимові, 
І настає пора нова.
На зміну місяцям чудовим, 
Прийшла веселая весна!
Дерева вкриті первоцвітом,
І на гілках вже є бруньки,
Навколо так багато цвіту, 
І скрізь барвистії квітки.
Природа тихо оживає,
А з нею оживаю й я.
В моєму серці пісня грає
Про те, що вже прийшла весна!
        3
            0
            693
        Ну а мы любим их
        
        Все мужчины говорят:
Женской логики, никак нам не понять.
Шкаф их весь набит вещами,  
Места мало очень стало,
Но только деньги получают,
Сразу вещи покупают.
Ну а позже, через день, 
-О нет, мне нечего надеть...
Когда идем мы на свидание,
Прихожу за ней домой,
Прождать приходиться не мало,
Где-то од двух до трех часов.
Если станет обижаться, 
Будет долгим этот час,
Но она сама не знает,
Почему грустит сейчас.
Забывать о годовщине- 
Это смертный приговор.
Ну а мамы день рождения- 
Можно сразу идти вон.
Иногда чуть чуть капризная,
Хрупка, нежна и мила.
В тоже время и прекрасна
И красива и чиста.
Хотя логики чертоги 
Нам никак уж не понять.
Знаю точно лишь одно я.
Любят девушки мечтать.
Ну а мы любим их
        6
            0
            667
        Як це чудово - мати маму
        
        Як це чудово - мати маму.
Людину мати, що не підведе.
Людину, що про нас не забуває,
Людину, що нас любить, береже.
Як це чудово - мати маму.
Людину, яка завжди час знайде
Для тебе, щоб побуть з тобою,
Щоб побачити тебе.
Як це чудово - мати маму,
Котра завжди тебе простить,
Котра завжди буде з тобою,
Котра завжди буде любить.
Як це чудово - мати маму !
        6
            0
            735
        Я сама...
        
        Біля вікна сиділа я.
Він не прийшов ... 
Знов я одна... 
Казав він що не кине ,
Казав що буде він завжди...
Але чому тоді сиджу я знов одна???
Сама біля вікна?
Чому немає з ким поговорити?
Чому немає з ким побуть тепер?
Чому в моєму серці і душі ,
Так сумно у сердечній простоті?
Я думала що це любов,
Ну хочаб дружба...
Але знов .
Я бачу знов,
 Що в світі цьому 
Немає щастя навіть в ньому ...
Як довіряти тепер людям ?
Як довірити себе ,
І своє серце...
Краще буду одинока , 
Краще буду я одна.
Але тоді не буду ні на кого я чекати
Але тоді я буду знати ,
Я сама.........
        5
            0
            659
        