Біль
Анна Грищенко
(18+)
Нестерпна біль.. Така нестерпна, Що рве з середини, Хочеться так кричати на весь Світ.. Щоб почули, І нарешті ,щоб закінчилося це мракобісся... Щоб ця нечисть, Яка принесла ці жахіття із собою, нарешті відповіла за свої вчинки, Щоб його так рвало і метало, Хай же відчує кожен ворог на собі, Ту біль яку причинив, Невинному люду Хай же всі хто чує, І підтримую цю нечисть , Геть з Землі пішли, Щоб очистилась Земля, Від бруду цього, Яку з Історії пам'ятаємо, І НІКОЛИ не забуваємо... Що тоді 8 років була війна,що зараз вона.. Жах.. Слів не вистачає.. Коли нарешті,всі зрозуміють?? Що Україна, Це там де Люди, Жили,живуть,і будуть жити! Бо Наш Козацький Дух, Непереможний! І хто на неї посягне, Тому життя відбере! Пам'ятай , Україна понад усе! Це наша Батьківщина! Наша Українська мова, Література, Релігія, Кухня, І все що зветься Україна, Бо Вона вільна і така рідна! Автор: Анна Грищенко
2022-10-05 21:22:20
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Лиш одне можу сказати ,нехай буде кінець цьому і настане світанок миру та перемоги .Слава Україні 💙💛
Відповісти
2022-10-06 07:00:48
1
Інші вірші поета
Вільна Осінь Бережіть в собі людину Настав ранок
Інші поети
Emily Mcbroom
@Lol_books
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1185
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15810