Пам'ять
Ясний, світлий день укриється темрявою. Моя душа знайде спасіння у вічності. Моє тіло увіковічнюватиме пам'ятник. А земля на якій стоятиме пам'ятник укриється мохом та траурними квітами. Всі птахи, що любили весну, поникнуть восени. Усі морські хвилі метатимуться туди-сюди морськими просторами. Дощі та грози будуть йти шумно, не даючи заснути моїм ворогам. Мої друзі та близькі шукатимуть порятунку у спогадах про мене. Тільки сумуватиме воістину буде земля, небо та вітер. Вони спостерігали з народження до останньої хвилини життя. Вони бачили весь смуток, біль та сльози. Усі злети та падіння. Усі вони сумують по-своєму. А я знайду спокій, залишивши на землі увічнені частинки про себе. Щоб люди не забували, що колись цією землею ходив Я! Та людина, яка незважаючи на весь свій біль, невдачі, зчепивши зубами, Йшла здійснювати свої мрії! Той, хто хотів залишити та залишив увічнену пам'ять про себе.
2023-02-27 12:39:21
1
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1292
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1771