Так. Я була твоєю скрипкою.

Марія Лепетан

Так. Я була твоєю скрипкою. Твоїм коханням, вищим за Творця. Твоєю Надією, Вірою. Так, я була твоєю скрипкою. В твоєї скрипки обірвались струни Ти задоволений? Радій. Твоєї скрипки обірвались струни... Не заграє для нас музика ніколи, Не зіграє скрипка більш веселих нот... Не зігріє більше холодних рук, Не розвіє хмари темних дум.... Вона замовкла, оніміла, Зчезла на віка. Не заграє для нас музика ніколи. Не може скрипка жити без смичка, Та смичок без скрипки жити зміг же! Я була твоєю скрипкою, А ти моїм смичком... Та все зруйновано віолончеллю. А скрипка плаче без смичка, Але тому байдуже. В нього є віолончель, Його ніщо не гложе. З нею він танцює на балах, Створює нові мелодії Про мене, свою скрипку, Навіть не згадає. А коли згадає, то вже пізно буде. Бо Скрипка сильна, Рани зарубцює. Струни вбірвані, налагодить, скріпить І з неї музика ще краща залунає, Ніж за часів в яких вони були. Скрипка зродиться повстане з попелу. Смичок залишиться один. Покине його й віолончель. Пройде чимало часу і зрозумієш ти одне, Моїм смичком не будеш ти вже, А я твоєю скрипкою залишуся назавжди.... {img}https://www.pexels.com/photo/people-woman-art-hand-37719/{/img}

2020-02-16 11:01:20

Інші вірші поета

Снігова Королева Немає визначених ролей Імена Думки

Інші поети

Dragana Boskovic

@justletmesleep

Рыжий

@Kliri

Oliver Schatz

@welario

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2165

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

104

15386