Все як звичайно
В мої сірі будні хтось додає барвників
Я і здогадки не маю хто то був
Мій дах їде
Я змінююся і змінюється світ
Я ніколи так не раділа
Здається це мій кінець
Все як звичайно
Я постій сиджу в інтернеті. Я не знаю, що там цікавого або такого щоб просто не відпускати телефон з рук і при відсутності інтернету починати переживати або панікувати, шукаючи зв'язок із світом онлайн. Так, звичайно, що я там можу робити якщо навіть не спілкуюся з людьми? Я просто гортаю стрічку інстаграму або фейсбуку дивлячись всяку-всячину, на щасливі обличчя закоханих, веселі свята друзів. Я дивлюся і заздрю. Так, мені 16 років і все ще попереду, ще знайду своє кохання, друзів, щастя... можливо.
Багато моїх подруг... колишніх подруг... говорили, що я доволі гарна і дивно, що не можу знайти свою другу половину. Я впевнена, що вони брехали. Ви запитаєте: "Чому колишні подруги?" А все тому, що "подруги" не будуть користуватися тобою, сміятися з тебе за спиною і знімати тебе на відео, щоб тебе осоромити, а себе прославити, набравши мільйони лайків і переглядів і декілька тисяч підписників.
"А що з особистим життя? Чому не маєш хлопця? Та мабуть кожна може знайти свою близьку людину", - запитали ви. Смішно. Як на мене, то я занадто низька, худа і з жахливим характером. Це все пояснює. Та й гуляти не люблю в людних місцях. А там може на мене який і подивився...
Ну, я гадаю ви зрозуміли, яке ганебне в мене життя. Ще й з батьки не сильно ладжу. Тато намагається якось налагодити контакт, а мамі просто наплювати.
© Маріна Охмак,
книга «В павутині».
В мої сірі будні хтось додає барвників
Коментарі