Все як звичайно
В мої сірі будні хтось додає барвників
Я і здогадки не маю хто то був
Мій дах їде
Я змінююся і змінюється світ
Я ніколи так не раділа
Здається це мій кінець
Мій дах їде
Квіти почали в'янути, але моя посмішка не буде зникати ще довго. В школі мої однокласники знущаються над моєю посмішкою. І мабуть робили все щоб вона зникла, бо мубуть їх бісить коли я посміхаюсь бо ще ніколи не бачили мене усміхненою. Навіть одного разу ледве не довели до сліз, але я згадала троянди і хлопця який подарував мені їх. Я починала відчувати, що я комусь подобаюсь, комусь не байдужа.
Доречі, в мене в класі понад 34 учні, а в школі мабуть нас близько 2000. І не диво коли хтось новий приходить до школи. Постійно хтось приходить, а хтось йде. Немає великого чекання щоб прийшов хтось новий або щоб вся школа знала, що буде новенький, як це постійно буває в навчальних закладах з малою кількістю учнів. Але про прихід хлопця до 11 класу чомусь знала вся школа. Я не розумію чим він став таким відомим, що про нього всі гуділи, але знаю одне, він був гарним, високим і по чуткам з приємним характером. Якщо бути чесною, то він мені сподобався. Я дуже чекала коли він перейде до нас тому що би мала змогу його побачити і може навіть поговорити, хоча мабуть це буде лиш в мріях. В школі багато гарних дівчат, не те, що я... Мої квіти вже зовсім зів'янули, але теперь радість і трохи інтриги приносить цей хлопець. Я настільки замріялася, що мені вже почало спадати на думку, що він звідкись дізнався про мене і я йому сподобалася і то він підклав троянди. Але після всіх цих рейсів в хмари на літаку "Моя фантазія" в нього влучає винищувач "Назад в реальне життя" і я розумію, що я йому дуже здалася і він про мене і уяви не має.
Нарешті прийшов той день коли він повинен прийти до школи. Я сиділа в класі і замість навчання думала лише про нього і як мені його побачити. Так я провела 3 дня і ні разу його не побачила. Інколи складалося враження, що в мене їде дах, але я трималася і намагалася не видавати вигляду. Хоча, мабуть батько це помітив.
На четвертий день я його побачила. Ми пересіклися поглядом. І... Боже, який же він гарний! Темне волосся, яке гарно зачесане на один бік, сірі очі які мене заділи до самих МУРАШОК по шкірі, гарно і стильно вдягнутий, навіть по його руках і ногах було видно, що він дуже гарної статури і ще багато чого в нього дуже гарного в, що я закохалася.
© Маріна Охмак,
книга «В павутині».
Я змінююся і змінюється світ
Коментарі