Книги
Всі
Вірші
Всі
Бо ти красива
Поговори мені біля вуха,
Заспівай ноту сі —
Вона схожа на твоє ім'я,
А потім співай до-ля.
Наші будучні зустрічі можна порахувати —
Їх буде мало.
Тож, постій біля мене —
Відчую чуття хвалене.
Я плачу, бо ти красива.
Позбавляюся глузду, гублю сором
Через твій норов.
Намалюй мені що-небудь,
Мармизку чи серденько —
Лиши мені себе частоньку.
4
4
249
Звернення до громадян України!
Небо блакитними барвами грається,
Жито, пшениця од вітру гойдаються,
Дерево гнеться, аж мало не падає -
Лізуть убогі із танками, градами.
Сором та гнів - ми не знаємо гордості,
Люд селюків - то московськії повісті,
Вам остогидло на дядю горбатитись -
Їдете в світ у безхатьковців бавитись.
Люди, прокиньтеся, очі не муляйте!
Ви же себе, мов пропащіє суните!
Ми не потрібні ні Польщі, ні Данії,
Лиш Україні - кохані, жаданії.
Сором не ллється червоними пиками,
Тим, хто говорить: "По-русски привыкли мы"?
Їх не лоскочуть відважними крилами,
Янголи вкриті мура́ми гранітними?!
Що ж вони смерти у руки віддалися?
Тільки, щоб нині ми мови цуралися?
Братались із ворогом заздрісним, давнішнім,
Змирились з режимом імперським та каторжним?!
Сидять у парламенті гниди багатії,
І сунуть під ніс обіцянки проклятії,
Всю гниль на них ллєте і правильно робите,
Та тільки ж ви самі їх кормите, поїте!
"Нема України! І більше не станеться,
Нам треба тікати, бо тут усе валиться..."-
З такими словами Вона все ж завалиться,
Бо з вами, амебними, країни не станеться!
Ми волі бажаємо, миру та злагоди,
Од щастя буденного радісно плакати,
Ми хочемо жити! Без смутку всміхатися,
І щоб наші діти країной пишалися!
Нам небо блакитними барвами грається,
І жито, пшениця од вітру гойдаються,
Ми маємо все, тільки треба боротися -
Тоді-то народом величним народимся!
9
1
468
Біла сукня
Біла сукня мереживом ткана,
Погляд радості, щастя зоря.
Я ошатно у спогади вбрана,
Відлітає надія моя.
Все пройшло, хоч нічого не сталось,
Ні початку і певна кінця.
Я б із ним все життя зустрічалась,
Щоб не сталось такого буття.
Біла сукня перлинами вкрита,
Якось страшно дивитись вперед,
І душа моя, ніби роздіта,
Відтепер я навічно поет!
Почуття порожніють, зникають,
Я хотіла б, та це лише фальш,
Бідне серце моє стискають -
Мендельсона наспівують марш...
Я чекатиму вічно і вірно,
І радітиму всьому в житті,
І нехай на душі зараз дивно,
Це образа і заздрість прості.
Біла сукня мереживом ткана,
Подих серпня їм щастя несе.
Я в любов і у спогади вбрана,
Мені більше не треба - це все...
9
2
571
