Вірші
Та мабуть вже ніколи
Мені сьогодні снилися кошмари
Ввижалися ворони і круки
З роботи йшла окутана думками
Та несподіванка пристала до руки
Просили допомоги... Дуже треба
А я не мала змоги у ту мить
Від мене не чекали геть нічого
Мені вже почали віщати про світи
Віщали про освіти дві високі
До дисертації що пишуть від руки
Блакитну кров
І предків Воєводів...
Я бачила дзеркальні числа
Знаки долі
Мені віщали про Рим і готів
Про помилку Атілли.
Розповіли що Рим тоді ще розкололи...
Що Ґаї не знайомі з Юлієм
І поруч не стоять..
Що низ і верх Єгипту,
А точніш Єгупту
Зумів Рамзес могутньо
Об'єднать...
Що його бабцю в золоті
Купали
А дід був воєноначалькиком
Двох царств
А Чингізхан боявсь Тимура
Тамерлана
"Є час каміння класти, є час його збирать"
Я слухала і вмиті стрепенулась
Прощалася не довго,
Бо вже час
Мені лиш усміхнулись загадково
Лише тобі наразі обирать...
Лиш в транспорті .. На півдорозі Вже додому...
Прийшло спізніле
Гостре відчуття
Я слухала з захопленням
Дитячим, чорта...
По іншому не можу я назвать
Чому ті очі так яро ...Усміхались
Чому він вибір дав
І не розчарувавсь..
Коли сказала, я
"Та мабуть вже ніколи"
Він лиш стенув плечима
І заусміхавсь...
2
0
189
Ремонт
Здай у ремонт свою душу
Усмішки натягнуті і ті сльози
Що тихо сповзають щокою вночі
Сірість рутини душевного стану
Майстру або майстрині
Що зможе зробити чудо
Розпише що як і коли
Карти розкриє і очі твої ясні
Запалить новими іскорками із блискавиці
Громом увіб'є на невагомій душі
Захист мантри і заклинання
Як гарантію всіх своїх дій
Зберися до купи я прошу
Пазл точно складеться повір
Час настав палити мости із минулим
і відпускати людей, що уже давно не твої
Змучена голова болем засне
І сон той цілющим буде
Ти варта, душа моя, найкращого майстра, а може й майстрині
Що злікує твоє небуття і серце
твоє непокіне дитя
Спеленає у шовки й барвінок
В солодкі обійми життя
©Юлія Руденко
29.03.2023
3
2
236
...
Я намагалась розв'язати
Всі ті вузли з червоних мотузок
Я так старалась вибиратись
Не розуміючи, що потрапляю в глибше западло
3
0
147
Спонтанно
Напишу спонтанно...
Мені знову забракло слів
І всі введені символи
Були знищені рухом одним
Я не вмію писати
Відверті і точні слова
Від цього усього
Крутиться голова.
Я знову загрузла в рутині
Неочікуваних, незв'язних подій
Там не те що хотілося
не те що мені .. Усім ..
Напишу спонтанно..
А хто заборонить мені?
Що правда, як завжди,
Всі символи зникнуть в вогні
8
1
172
На березі континентальних мрій....
Думки мої десь далеко
Десь на березі з континентальних мрій
В голові засіли цілі
Різко піднятись і зникнути в ній.
В гущі подій не буденних
Чистих яскравих легких
Мирно дрімати на березі
З континентальних мрій.
Душа плине з потоком
Сірих, подібних душ
Спроби чинити супротив
До добра точно не доведуть
Так каже усе навколо
Хоч слухати їх мені лінь
Просто стомилась чинити опір
Пливу за потоком рутин....
Цілі стоять тут і зараз
Їх будували колись
Зараз треба долати
Те що готувала колись
Вони не живі і не мертві
Просто статичні якісь...
Динаміки в них не видно
Хоч помічаю іноді рухи якісь...
Змивають сірих із мене
Потоки континентальних мрій
Мрії і побажання
З цілями поруч сплелись.
Життя вимагає барвів
Без сірих тих душ і рутин
Континентальні мрії фарби мені принесли
5
1
228
Балада для принца снігів
Потерпаючи в нищівному холоді гір,
Він мріяв про літо..
Про теплі краплі дощу, і не тільки...
Він марив вогнем почуттів.
Ховаючись тінню від палючих зір,
Вона молила небо про гори І сніг,
Що зміг би укрити її від усіх бід....
Вона мріяла про холод тих гір.
Вони були так далеко і близько водночас,
Хоч між ними мільйони світлових років
Десь паралельні реальності нищили всіх,
А вони, як діти, мріяли про щирий сміх.
Вірячи в зорі і хвилі їх нищівного вогню
Він помітив як впала одна
просто на схили його вічних гір
І, стрімголов летівши туди,
Він піднімав в небо сніг...
Зарившись у холоді вічних снігів,
Вона дихала і не вірила власним очам.
Для неї знайшлися гори
І холод величних снігів..
Він вкутав її покривалом снігів
Вона гріла для нього повітря
Для нього... Для принца снігів
Вони були такі різні і рідні в той же час
Вона танцювала вогнем в його очах
Він тільки і чув їх щирий сміх
Для неї.... Для дару з небес
Готовий вершити гори і розметати усіх ворогів...
————————————————
✨
✨ ✨
🌙
✨ ✨
🌠
🏔️🏔️🏔️🏔️
6
4
161
Завтра...
Від перемін на гірше рятують ноти
Такі легкі і скромні...
Вони розкажуть про краще ніж тепер
Про світле і прекрасне завтра
Хто ж автор тих мирних, тих пісень?
Людина, що почала від старту
Підняти змогла і себе й подібних..
І мабуть краще від усіх...
Мета проста дожити до завтра
І знову вірити в майбутнє,
В майстерність своєї Долі..
І кожний день чути
"Це буде прекрасне завтра"
5
5
247
Істини...
І падає сила
Все валиться з рук
І дух мій уже десь далеко
Знайшов в душі потаємний куток
Куди не дотянуться руки
Товаришів повно
та не маю таких
Що зрозуміють нехитрі істини
Що зможуть підтримати і вберегти
Душу мою потріскану
10
1
166
Знову....
І знову зникаю
І знову на довго
Так, знову і знову...
Постійно...
Змивають мене з поля твого зору і бачення
Ті хвилі буття
Пориви емоцій
Ураган й почуття
Ті п'янкі аромати... Вина
Десь в лабіринтах думок заблукала
і вже не знайду вороття..
Я фенікс
Що правда, трохи фабричний..
Бракований трохи, корявий
Програмований на підзарядки,
а не згорання усього життя
5
2
171
це я
люблю я зникати
з радарів життя
у тих, кого
вже не жаль і згубить
як набридло
оточення тих,
хто в спину метають
ножі ...
мені кажуть:
"не займай...
змирись...
ти ж попереду йдеш"
по правді то так,
але ж як відімкнути
образи і рани оті
що відкрились в душі?
не існує, мабуть,
людини,
що зможе сприйняти
усе у мені
я й собі неповністю вірю
отака оце я
6
1
227
Перевтома
"... Терміново... Кави
І солоденького теж... Терміново"
Бухтіла під носа одна прекрасна мадам
За нею не бігло троє
За нею ішла лиш її перевтома
Нещадно ступаючи на поли плаща..
"Коли ти вже зникнеш?!"
спитала мадам в перевтоми
"Ніколи" - шипіла та
Злорадно так усміхнувшись...
Оскаливши ряд зубів
" Від тебе мене вже верне
Від тебе летить все з рук
Від тебе... Від тебе... Від тебе
Це через тебе я сплю на ходу "
кричить мадам в тишу нічну
І у відповідь лиш тиша
І більше нічого
І більше ні слова, ні звуку, бодай
Мадам поглинає тиша
"Через тебе я ніколи уже не піду"
5
2
160
Моє кіно
На душі знов апатія
А в руці моїй яблуко
Кисле таке...
Аж оскома бере..
Сподіваюся ти пишаєшся
Тим що вдіяв, і що не зумів
У твої руки падаю
Наче крапля води
Намагаюся не розпластатися
десь на краю прірви й Землі
Мені знов ж прокидатися
Що розмірно до цілі іти
Постараются не обірватися
Десь, там далеко
На висоті, що підкорює коршун... Вагаючись...
Десь, на самій верхівці Землі
Я настільки втомлена,
що вже змучилась йти
До вершин... Тих висот,
що здіймаються прямо на моєму путі...
Ти ж впіймаєш мене?
Як обірветься, тиха нитка
Терпіння мого
Ти ж зупиниш мене?
Правда? Зумієш це..
Тихою ніччю.. Прям як в кіно..
Сподіваюсь на тебе..
Надіюсь і вірю
У себе і в нас
Ти ж моє щастя... Моє кіно
4
0
176
Нормальність
Кружка зеленого чаю звечора
І кава з самого початку ранку
Буденне начало мого простого вечора
І просто важкого ранку
Щодня все однаково
Одноманітно...
Дзвінки на мобільний з самого ранку
"Привіт.. Усе в силі, правда?"
У відповідь сонне, прихрипле
"Ага.. Правда, я скоро"
"Доню, поїла? Як ти?"
А я їй що разу одне й те саме
"Поїла...Все добре, правда"
Набридло? Ні, не бентежить
Одноманітність теж треба
Вона показник нормальності
В людства, що по горло у справах
Роботі й рутинній мороці
Довірити нікому не можна
Власну нормальність... На жаль...
Вона ж не нормальна в чужих руках
і це правда... У кожного норма своя..
6
0
199
Глянь в вічі правді
Певне настав час...
У вічі глянути правді...
А може й справді?
Так, точно працює в житті?
Коли признаєш щось насправді...
Щось просто налагоджується
в твоєму житті...
В може не тільки в твоєму?
І справді... В кого ще може?
Можливо, у друзів , чи у сім'ї?
9
0
208
.Може правда, а може й виверт.
Я у вічності просила терпіння
Такого, як в неї...сталево-бетонного
Вона не вділила мені ні краплини,
Сказавши якось у сні "Терпи"
А я тепріла не рік і не два
Ба, навіть не три...
Мені терпіння приходило краплинами
Та може то було не воно?
За ті роки терпіння
Вічність ламала мене не раз
Казала у снах "Просила? Так терпи"
Я пробиралася крізь терни до неї
Як вона і казала...
Терпіла не раз...
Я знала... Плекала надію..
Терпіла усі ті виверти..й життя
І ось роки терпіння
Навчання і життя
З вічністю пліч-о-пліч пропливли
І моє терпіння залізне..
Воля моя... Зібрана в сталевий кулак
Я вивчила всіх і вивчила всяк
Я знаю практично всі виверти життя
Мені тепер спокійно жити
Знаючи, що і як може статись на путі
5
0
187
Не знаю як сказати...
Я плакати люблю на самоті
Коли ніхто не бачить слабини
Коли всі відвернулися й не бачать
Коли їх не турбує співчуття
Я жалість не люблю, повір
Тоді ще більше хочеться ридати
Так просто "в захлёб"
І душу роздирає на мілкі частини
Мені не треба слів підтримки
Вже опісля бурі в душі
І так покоцаній від сліз
Слова не повернуть довіри
Довірити вже точно я не зможу
Нічого з того мого "нікчемного" життя
Уже нікому хто раз не зрозумів
Моїх невинних почуттів
моєї подертої душі, побитої дощем
6
0
188
Сповідь інтроверта
Так розумію, мене там чекати не стануть
Ні завтра, ні після... Ніколи в житті
Мені, ну як завжди, забракне уваги..
Терпіння, наснаги й жаги...
До того життя в насичених барвах..
Іх друзями й гульками... Так як у всіх..
Мої походеньки по центру
Не закінчаться у подруги... Пізно вночі
Як жаль, що ніколи не стану я іншою..
Як жаль що я не така як всі
8
1
154
Проблеми мого ранку
В мережі 3 хвилини тому
Наша переписка висить в непрочитаних
не забути б, тільки, написати відповідь
На твої неоднозначні висловлення
На годиннику 5 ранку
А я уже точно виспалась
Чайник десь кипить далеко, на кухні
Піду наллю собі чаю
Ятрять душу щасливі сторіз
Ти в мережі о сьомій ранку
Я гортаю пости і сторіз
В надії знайти з кимсь "побалакати"
Про все і нічого
- як справи?"
- "все норм... Ось з собакою вийшла... Гуляю...
- "Класно" - і все тиша між нами..
Ми з тобою могли вічність писати
Одне одному.... Де ми і з ким
Розмови на дуже цікаві теми мати Просто кидати смайлик за одним один
Та тебе невидно в мережі годину
Хвилюватися починаю чомусь
Бо на мої повідомлення
Всі поставили режим "повний ігнор"
7
0
165
Ну а що?!
Скажіть мені чи це припустимо...
Згадати людину тільки тоді
Коли в житті настають проблеми
Які не можливо побороти одній?
————————————
~Радо прочитаю вашу думку... ~
8
1
182
|назви мене|
А я старалась не зламати
Свій стержень мрій, думок і снів
Мені тепер сказати тяжко
Як вже набридло кожен божий день
Вдягати ту осточортілу маску, що зшита точно не з пісень
Втомилася тримати все в собі
Та виговорити нікому проблеми
Всі подруги на другий план пішли
Нема до кого і звернутися.. Дилема..
Щось я розкисла за ці всі дні
І мислю депресивно
Мені ж бо треба все в кулак зібрати
Все точно пережити, викрутитись
І вберегти надію у собі...
~~~
Придумай назву цього вірша..
🙏🙏🙏
7
2
208
Я не писатиму......
Я б написала вірш про тебе
Про мрії сни і недосяжний світ
Про те що тягне, те що зве до тебе
Та то вже буде геть інакший вірш..
Я не казатиму про тебе...
Навіщо треба?!... Біль і страх
Віддати всім їм, на поталу..
Я краще десь його сховаю у рядках
Дарма, що можуть всі це прочитати..
Лиш одиниці зрозуміють суть тих слів
Що я не можу і сама собі сказати..
Боючись, вияву точно не твоїх чуттів
Дарма, що згадуєш про мене..
Та певно ж не дарма
Так часто бачу Твої очі
Не так та доля в мене і дурна....
Ми просто знаємо обоє правду
Ми просто страхові даємо шлях
Щоб він своїм тим покривалом
Наводив жах від невзаємних слів
Ми ще не чули їх
А може й не почуєм..
Та все ж страхаємось тих милих мрій
Як важко нам боротися зі страхом
Коли той страх ти сам на нас навів
6
0
213
Життя штука цікава
Як дивно завжди міняються плани
Так різко, наче ти на війні..
От зранку ти просто вставала на пари
А через годину - неначе ввісні..
Тут враження хвиля за собою
тону емоцій несе...
А потім так..... Бац!!!
І, просто, байдуже все...
Неначе тумблером вражень
Бавляться діти...
Ввімкнули і вимкнули.
І все по колу... Щораз
Як бісить, коли не знаєш
Як може вплинути
Ця зміна планів на твоє все...
Життя штука цікава, по правді
Тут враження від почутого змінює все
Тут мріями мариш
Цілей досягаєш....
Цікаво, насправді... Та це ж ще не все?
8
0
209
Для чужих очей
"Брехня, що ти любиш"...
"Та байдуже мені!!!
Я теж не маю почуттів"
"Це просто звичка, і все?? "
Ти пробач мене за брехню..
Ми обидвоє залежні...
Я - від твого погляду
Ти - від мого різкого холоду
На холоді не так відчувається вплив..
Тихим хрипом ти прошепотів моє ім'я
Я утонула в озерах твоїх очей
На холоді все не те...
Під шалений ритм б'ється моє серденько..
Від тепла...точно твоїх очей
Я вже не така як завжди, що правда...
Той ритм несправжній.. Для чужих очей.
7
0
181
Тепер тільки я
У тихому місці
Де ти і я намагалися
Жити...
Поросла дика трава..
У жвавому у місті,
де серед вулиць вирує життя
Ти не помітив біглого погляду
Стомленого від небуття
У тихому парку
Де вітер гуляє щодня
Ми знову зустрінемось, правда?
Не правда... Брехня
У шумній столиці
ми забудемо тихі розмови
І ноти нашого сна
Тепер ти і я поодинці
Тепер тільки я...
7
2
172
Назви мене "Сонце"
Назви мене "сонце"
Без фальші... На людях
Спіймай заздрісний зирк
Від тіні друга, що плавно іде вперед
Поклич мене "Мила"
З усмішкою... На кухню
Я прибіжу пити чай...
Та друг мій теж звик...
Він буде сидіти напроти
І пильно глядіти в очі..
Тому, хто мені замінив життя
На чиє "Сонце" я відповім "Це я?"
Скажи мені правду...
Невже так важко?!
Невже не мучить сумління тебе?!
Для іншого сонця ти скажеш? Неправду
До сліз довести простіше простого
Нещасну й закохану в мрію.. Мене
Не так просто знайти заміну для мене
Ти приповзеш на колінах повір
Та, правда, іншого шансу не буде
Хоч як не благав би мене
Я стану холодною для тебе..
Байдужою сукою..
Я не вернуся до тебе тепер..
Моїм холодом зігріється інший...
Більш рідний для мене... І мій..
Він на людях тихо шептатиме
"Сонце... Моє маленьке холодне сонце"
8
0
235
|назви мене|
Подаруй мені квітку
Скажи, як ти ненавидиш квіти
Як хочеш бачить і поруч зі мною.. Цвісти
Я усміхнуся і в твоїх обіймах розквітну
Подаруй мені силу
Скажи, як не любиш ти сильних жінок
Розкажи мені всі слабкості світу
Я сміючись меча підніму разок...
Покажу тобі свою силу
Подаруй мені мрію
Скажи, як не любиш мрійливих дівчат
Що в них в голові тільки рожева вата
Я з тобою навчуся у хмарах витати у снах
І ці мрії будуть тільки наші
Подаруй мені волю
Скажи, як не любиш крилатих пташок
Що у головах вітер, тай тільки
Я від щастя наберу висоту
і тебе понесу до щастя
Не даруй Мені.... Нічого...
І не кричи.
Не кричи на весь світ, що любиш...
Мені слово твоє не потрібно..
Мені вистачить вчинків, та й годі...
8
2
171
Вночі
Зорі вночі розказали
Як сильно буває буття
Б'є в щойно загоєні рани
Показує нові почуття
Місяць вночі шептав мені
Як класно буде тоді
Коли всі залишаться собою
А ти побореш в собі все нещасне
Вітер вночі розказав мені
Як весело буде тобі
Коли станеш вільним від всього
І життя кольори задало б
Ніч мати тихенько сказала
"Спи, дитинко, засни..
Завтра нові люди будуть
Та то буде завтра...... Спи"
8
0
186
Одкровення
Як би тяжко не давало б мені страждати
Я волію страждати одна
Без морозива, печива й фільмів
І без подружки з пляшкою вина
Як би тяжко мені не давалось навчатись
Я навчаюся, вчусь і зубрю
Поки інші виходять пройтися
Я старанно конспекти строчу
Я тяжка на емоції щирі
Довіру і правду
Поки в подружок щире кохання
Я вірші про кохання вчу
Та насправді так хочеться часом
Вимкнути все і закрити книжки
Заплюшити очі і за мить летіти
В незвідані далі, на крилах мрій
Як би тяжко мені не було любити
Та я певна,
Що когось щиро люблю
❤️
9
0
217
Рецепт на єдин флакон
У всіх нас є маски
І ми їх вдягали гаразд
Що разу як стане занадто
Холодно й черство
У всіх є відчуття міри
Та міра, на жаль, в нас не одна
Ми міри не знаємо часто
Коли випадає удача для нас
У всіх нас є гордість
Бо ми не просто так люди
Ми сплав цілей і мрій,
Поєднання бажань і можливостей
У всіх нас є віра
І кожен вірить на свій лад
Хтось в гроші, у силу, у щастя, фортуну
Хтось в себе повірити зміг
Кожен із нас має мрію
За мрією можна іти та пливти
Можна підкорити гірську вершину,
та все ж до мрії не дійти..
Та якщо все з'єднати
І влити в єдин флакон
То можна побачить людину
Яка мріє і діє разом
9
1
186
