أنا العربيّ
Yona Chan
تمضي الأيام.... وتمر الشهور والأعوام.... ترجع بنا الذكريات... وتُمرر بين أعيننا شريط الحياة... فنتذكر ماضينا  وكيف أردنا و أجدادنا بناء المستقبل... عندما كنا نُخضع الظالم ولا نقبل الذل .... فمهما كانت تضيق بنا الدنيا لم نستلم لها يوما... بل كنا نخوض في حروبها ونفوز دوما... أنا الشاب العربي .... ٱنير الماضي والحاضر والمستقبل بأدبي.... فمهما حاول الكفار التفرقة بين أفراد شعبي.... سأكون المدفع والرشاش وكل العتاد الحربي.... لن تستطيع المسافات أن تبعدنا .... فنحن العرب برغم البعد نتصل .... لا العربي ينسى أخا كان سندا له.... ولا القلوب عن حب القدس تنفصل...
2020-10-06 12:56:25
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Rawan
جميل❤
Відповісти
2020-10-06 18:28:07
1
Yona Chan
@Rawan مرورك أجمل😊
Відповісти
2020-10-07 21:02:42
2
Інші вірші поета
أمل يتيم في وطني عشق القمر صـَدِيْقَـآتِـيْ
Інші поети
Ren
@Panda_4010
sinemma
@sinemma
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2919
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4346