Не почує

Ярина Михно

Живемо не так, зустрічаємося не з тими, Не те творимо, душею не горимо, Не ті розумом торкаємося теми, Не ті слова один одному говоримо. Легко бранимся, миримося натужно, Блукаючи на самоті своєму, І лише про Те, хто нам справді потрібен, За п’ять хвилин до смерті дізнаємося. Хто прав чині? А може це все сон...чи ні?.. Не знаю точно Може я сплю? Кричу допоможіть крізь сльози а ніхто не чує т що ти робиш? Ще кричиш?Кричи! Ніхто тебе не почує..

2021-12-02 20:34:54

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Дарина Дорогань

🔝🔝🔝

Відповісти

2021-12-03 05:57:14

Інші вірші поета

Коли? Дарина Поки вогонь горить... Хто як не ти?

Інші поети

Enok Mayeny

@Enok_Mazino_Mardukg

Volontir Dmitrii

@Volontir

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12295

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3383