_Сам/а створюй долю_
Щоб щось досягти, Потрібно великий шлях пройти. Його не легко знайти, Та не легко роздобути. Важко, просто тяжко. Полетіти пташці. Крила ще ростуть, Побачимо куди поведуть. Що робити? Що буде? Що є? Куди життя поведе? Яка там нафіг доля, створювати її потрібно самій і досягати мрій. Та час летить, летить все швидше... Думай, як піднятися все вище.
2023-03-12 03:08:45
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Viksss
дякую ☺
Відповісти
2023-03-12 10:20:39
Подобається
Prosto_avtor
Дуже гарні вірші
Відповісти
2023-03-16 18:47:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1890
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3915