Нарко
Вікторія Яковчук
Ні, я не наркоман, хоча і є залежність, Бо ти мене тримаєш міцніше героїну! Що не кажи, ти - мій ризик, моя необережність, Ти мій анаболік, моя манія, моя провина. Ти - мій психолог, мій сорок перший градус, Моя подвійна доза нікотину - не врятують медики! Мій ніндзя-самурай і веселий Міккі Маус, Мій гормон щастя, в животі моїм метелики... Ти посміхайся зі мною та зривайся криками; Мій морфій, моє особисте божевілля! Ти мій дурман, мої чорти в омуті тихому, Мої аномалії, алкоголь і похмілля... Ти мій загадковий космос, вільне падіння, Моя агонія по тілу, моя єдина радість, Ти моя марихуана, моя отрута і спасіння, Моя сміливість і фобія, моя сила і слабість... Ти просто будь поруч, розкидайся жартами, І ми під кайфом цим зустрінем старість... Ти подружись з моїми чортами, моїми азартами - Мій метамфетамін, паралельна реальність...
2018-07-28 06:17:55
3
0
Інші вірші поета
Ви плювали на мене з високої вежі... Настане час Псих Спасибі батькам
Інші поети
Dilekata
@DiLeKata
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5346
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2806