Деокупація. Початок

Василь Баша

Я пам'ятаю. Не забуду. Схвильовані обличчя, налякані люди. Усе небо - сталеві хрущі. Кров із вирію, свинцеві дощі. Внутрішній біль, мітка звіра Деруть сльози очі, порожні квартири Західний експрес - змія надії Думи мої думи, вкрадені мрії. Червоний черевик, не для Оксани, Знову постав у народів рані. Знов чорти біжать :" Бач, у чому річ? Гоголь ж бо писав - тиха українська ніч?

2022-11-01 10:18:40

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Domina Mortem

Цікаво згадали про Гоголя, гарний вірш))

Відповісти

2022-11-01 20:08:34

Василь Баша

@Domina Mortem дякую за відгук))

Відповісти

2022-11-01 21:51:42

Інші вірші поета

Усвідомлення Воля Хочу додому Історія немита

Інші поети

Renad Repors

@renad_repors

Ліля Галка

@liliahalka

Uina Ku

@mayor_hija

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5571

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2368