"Спалах зірки, ну, камон!.."

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

(18+)
Ми збираємо на мавік Ми збираємо на мавік Спалах зірки ну камон Ми купалися в Дніпрі Ми купалися в Дніпрі Спалах зірки ну камон Перед нами відкривався Цілий світ неначе трон Спалах зірки відбувайся Спалах зірки ну камон Знову й знову ніби в море Я виводжу корабель Свій і плаваю на ньому Серед вуличних людей Ну а шлях мені покаже В небі світлий електрон Спалах зірки не підставить Спалах зірки ну камон Ну камон Ну камон Я неначе фараон Я неначе фараон Наче цілий батальйон В бій іду за рідний трон А подохну то й нічого Маю інші ще життя Спалах зірки електронний Забезпечить каяття

2023-09-03 19:48:50

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Н Ф

Наче пісня) Гарний ритм

Відповісти

2023-09-03 20:10:34

1

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

@Н Ф я помітив, що у 90% віршах, у яких зустрічається певний рефрен, люди бачать пісню))

Відповісти

2023-09-03 20:11:19

1

Н Ф

@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ Напевно тому, що в голові він гармонійно звучить )

Відповісти

2023-09-03 20:13:00

1

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

101

8

11831

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4320