Мої світи, закопані під ранок...
Мої світи, закопані під ранок,
Купали все, що я ще не купив,
І їх малюнок, квіточок дурних,
Мені б хотілось з'їсти наостанок.
Я рідко бачу камінь в сновидіннях:
Здасться, що він надто вже земний,
Закинутий в космічний перегній
І скинутий наверх. Моє сумління!
Не відкривай свої гидкі дверцята
Усім підряд! Нехай мене за ґрати
Посадить світ — усе переживу!
Я ж-бо дикар, нема святинь для мене.
На цій падлючій поетичній сцені
Я, наче той дешевий абажур.
опубліковано 06.05.22
Купали все, що я ще не купив,
І їх малюнок, квіточок дурних,
Мені б хотілось з'їсти наостанок.
Я рідко бачу камінь в сновидіннях:
Здасться, що він надто вже земний,
Закинутий в космічний перегній
І скинутий наверх. Моє сумління!
Не відкривай свої гидкі дверцята
Усім підряд! Нехай мене за ґрати
Посадить світ — усе переживу!
Я ж-бо дикар, нема святинь для мене.
На цій падлючій поетичній сцені
Я, наче той дешевий абажур.
опубліковано 06.05.22
Коментарі