Перше – про Північне сяйво
Огорнутий тонким серпанком металевого відблиску, я непорушно стояв і дивився на Північне Сяйво. Я не міг відвести очей від нього, і хоча холодний вітер радше нагадував вечір у місті, мені було страшно, приємно і некомфортно.
Позіхнути не було сил. Витримати усе це – також. Тому я просто стояв, стискаючи у долоні старий сніг.
Цікаво, хто вигадав періодично освітлювати небо цим дивним мерехтінням, ніби тисяча морських хвиль випили води з самих себе і поснули собі спокійно? Колись і я хотів було сьорбнути трохи горілочки, лягти попідтинню і заснути навічно, навічно, щоб ніхто вже більше мені не промовляв своїм волохатим язиком про далекі пальми у Ріо-де-Жанейро та про одну із пісень гурту The Doors. Але де я тепер, пане прохолодний соколе нашого такого ж трохи солодкого часу?
Іноді у житті бувають моменти, коли хочеться просто викликати ментів. Іноді у житті бувають моменти, коли хочеться просто трішечки похвилюватися, а похвилювавшись, заспівати...
Позіхнути не було сил. Витримати усе це – також. Тому я просто стояв, стискаючи у долоні старий сніг.
Цікаво, хто вигадав періодично освітлювати небо цим дивним мерехтінням, ніби тисяча морських хвиль випили води з самих себе і поснули собі спокійно? Колись і я хотів було сьорбнути трохи горілочки, лягти попідтинню і заснути навічно, навічно, щоб ніхто вже більше мені не промовляв своїм волохатим язиком про далекі пальми у Ріо-де-Жанейро та про одну із пісень гурту The Doors. Але де я тепер, пане прохолодний соколе нашого такого ж трохи солодкого часу?
Іноді у житті бувають моменти, коли хочеться просто викликати ментів. Іноді у житті бувають моменти, коли хочеться просто трішечки похвилюватися, а похвилювавшись, заспівати...
Коментарі