1
Послухайте, люди, зараз я розповім вам правдиву історію мого друга – лиса Енея! Бачили коли-небудь лисиць із чорними хвостами? Ні? А от в Енея він був. А знаєте, як він його отримав?
Кожного ранку лис виходив на галявину біля своєї хатинки, тихенько озирався довкола та йшов у ліс – по гриби. Ох, і любив він ті гриби, я вам скажу! Бувало, назбирає собі цілий кошик боровиків, повертається додому – та гайда їх смажити! Назбігається до Енея уся лісова живність і почне канючити: "Ну дай нам, ну дай!" А він їм: "А ну циц! Не галасуйте – гриби зіпсуєте!"
А ви знали, що у тому лісі жив один живий гриб на прізвисько Гауптвахта? Ніхто не знав його справжнього імені, всі звали його Гауптвахта. То от він був кимось на кшталт царів усіх грибів, головним капелюшником того лісу. І от пронюхав він, що Еней зриває його родичів разом з грибницею. "Ай-ай-ай! – сказав тоді Гауптавахта, – який негідник! Треба мені його провчити!" Хотів було іти давати лису ляпаса, але ж він гриб! Він не може ходити! Довелося тоді і його з грибницею вирвати та пересадити неподалік від хатини Енея. Ну то й минув якийсь час, Гауптвахта ожив, аж раптом глипнув – а там лис іде вранці по гриби! "Агов! – гукнув йому, – то це ти той самий Еней?" "Ну то й я, а що?" – каже той. "А те, що чув я, що ти моїх братів та сестер за живу душу вириваєш, негіднику!" "Ну, по-перше, – сказав на те Еней, – не треба отак одразу розкидуватись обрáзами. А по-друге, звідкіля було мені знати, що то – їхня душа? Коли я їх виривав, вони нічого мені не казали – мовчать, мов ті дуби на галяві!" "А в мене спитати не міг?" – йому на те Гауптвахта. "А ти взагалі хто?" – спитав у відповідь Еней. Отак вони і познайомилися.
Кожного ранку лис виходив на галявину біля своєї хатинки, тихенько озирався довкола та йшов у ліс – по гриби. Ох, і любив він ті гриби, я вам скажу! Бувало, назбирає собі цілий кошик боровиків, повертається додому – та гайда їх смажити! Назбігається до Енея уся лісова живність і почне канючити: "Ну дай нам, ну дай!" А він їм: "А ну циц! Не галасуйте – гриби зіпсуєте!"
А ви знали, що у тому лісі жив один живий гриб на прізвисько Гауптвахта? Ніхто не знав його справжнього імені, всі звали його Гауптвахта. То от він був кимось на кшталт царів усіх грибів, головним капелюшником того лісу. І от пронюхав він, що Еней зриває його родичів разом з грибницею. "Ай-ай-ай! – сказав тоді Гауптавахта, – який негідник! Треба мені його провчити!" Хотів було іти давати лису ляпаса, але ж він гриб! Він не може ходити! Довелося тоді і його з грибницею вирвати та пересадити неподалік від хатини Енея. Ну то й минув якийсь час, Гауптвахта ожив, аж раптом глипнув – а там лис іде вранці по гриби! "Агов! – гукнув йому, – то це ти той самий Еней?" "Ну то й я, а що?" – каже той. "А те, що чув я, що ти моїх братів та сестер за живу душу вириваєш, негіднику!" "Ну, по-перше, – сказав на те Еней, – не треба отак одразу розкидуватись обрáзами. А по-друге, звідкіля було мені знати, що то – їхня душа? Коли я їх виривав, вони нічого мені не казали – мовчать, мов ті дуби на галяві!" "А в мене спитати не міг?" – йому на те Гауптвахта. "А ти взагалі хто?" – спитав у відповідь Еней. Отак вони і познайомилися.
Коментарі