La vrai vie...
(18+)
On vit dans on monde où la vérité peut être tranchante... Nous sommes les seuls êtres vivants aussi abruti pour avoir créer l'alcool, les meurtres pour le plaisir, les sentiments de haines, de dégoût, d'angoisse, le deuil ou même la dépréssion... Nous sommes les seuls crétins a êtres tellement cons que le suicide et les scarification existe. Nous sommes les seuls à se faire la guerre, a créer des armes a feux. Nous sommes les seuls à aidé "psychologiquement" les matures pour les adapter dans un monde de meurtriers, de haine, de rage, d'injures, d'insulte... Nous sommes les seuls a inventé une mode et discriminé pour une jupe trop courte ou un maquillage raté. Déjà nous sommes les seuls a inventé des conneries pareille... Nous sommes les seuls a écouté des malheurs pour être payé. Les seuls a enterrer des corps tuer de leur propre mains pour être payé. Nous sommes les seuls à avoir inventé le viole, les meurtres, la torture. Les seuls à avoir inventé les insultes, la discrimination, les mouvements de rébellion. Nous sommes les seuls à avoir provoqué la pollution et en avoir rien a ciré. Nous sommes les seuls a parler de liberté parceque nous sommes tellement stupide que nous avons créer l'échelle du plus faible au plus fort. Nous sommes les seuls a se sentir les plus puissants de la terre. Mais nous sommes les seuls à détruire notre propre planète. Bienvenu dans le monde humain mon cher fils. Bienvenu dans ta nouvelle vie... La vrai vie.
2020-12-03 22:28:52
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1519
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1026