Він стояв прямо на верхівці піраміди Майя. З якогось дива, споруда виглядала свіжою, наче нещодавно добудованою. Камʼяні блоки щільно прилягали один до одного, місячне сяйво підкреслювало бездоганність полірування. Одна із похилих сторін мала сходинки, що підіймалися до середини і упиралися в головний вхід. Крізь віконця і арки проглядалася освітлена смолоскипами кімната з алтарем. Пригаючи з карнизу на карниз, до верхівки піраміди підіймалася Вона.
Втомившись від очікування, Він дістав із рюкзака маленький стілець і всівся на піку піраміди. Вона декілька хвилин карабкалася догори, а Він сидів на стільці… і мовчав.
Коли Вона обережно ступила на останній блок, Він підвівся і сказав басистим голосом:
— Нарешті.
Він звучав наче бочка, хоча й був струнким солдатом. Вона від цих слів не засмутилася, а лише посміхаючись відповіла:
— Кусь 🙂
Але Він поспішав і благаючи її поквапив:
— Ну давай вже.
Вона випросталася і потягнулася своїми губами до його губ. Але в останню мить її персонаж провалився крізь текстури і палкий поцілунок — поцілив нижче пояса. Обоє зареготали, на підлогу впала і зрадницьки голосно грюкнула клавіатура.
Певно що прокинувся хтось із дорослих, бо вже за мить Він жіночим голосом прокричав на весь храм:
— Скіки можна грати?!! Ти час бачив?! Зараз же вим[EXIT]
🔥🌙💋