Мабуть, це дорога до раю
Куди піти?
А серце благає...
Хто ти?
Куди піти?
Куди я піду? Рай не прийме мене.
Занадто думаюча. Вільна.
Забагато.
В голові незвичайних думок.
Замало. Замало
Покори.
А скромність де твоя?
Чому не соромишся? Чому говориш?!
Де твоя хустка? Одягни і мовчи!

Такі як ти, до раю не підуть, —
Там вічне щастя
і мало свободи.
Тобі б до пекла —
щоб вічно страждати.
І з тих страждань
вірші писати.

Писати поеми, людей до боротьби закликати.
Мовчати — до раю, в щасливій сім'ї,
До людей чужих, нервових, підозрілих —
не йди.
З ними в пекло, їм з тобою вниз.
Бо тільки звідти можна підняти
свій погляд на небо,
І опустити в глибину.

Тих хто на сьомому небі —
страждання не чіпають.
Вічне блаженство — фу, що то за кінець.

16.09.2021

© Sana ,
книга «Дорога до пекла».
А серце благає...
Коментарі