Мабуть, це дорога до раю
Куди піти?
А серце благає...
Хто ти?
Хто ти?
Отак блаженно люди не кохають.
Буває рідко, але це не ти.
Радіти і страждати, горіти-палати,
сміятися і плакати, жаром цвісти —
Ось твоя доля.

А ти?
У вічний рай, у вічну насолоду
колись збиралася?
То була не ти.
Не та, теперішня, яка щось трохи знає.
Не та, яка в святість вже не вірить.
А та, маленька, яку зламали,
і як іграшку, кинули на підлогу.
Розсипались уламки.

Мабуть, вона ще досі
валяється на смітнику
як ти теперішня.
Аж смішно з цього.
Але ти — не Ти.

16.09.2021

© Sana ,
книга «Дорога до пекла».
Коментарі