Василий Зверев
@takizver
... Я - Кришна. Я - Иуда. Я - солнце и вода. Пришёл из ниоткуда. Отправлюсь в никуда...
Вірші
ПОЕТИЧНЕ
"Моє мистецтво - на сто літ, - Казав один поет знайомий, - Я патріот і трохи - жид: То ж для країни вкрай вагомий, Бо мої вірші - то краса, То сіль землі та насолода, Вогонь і лід, і небеса, А ще - державна нагорода. На зламі величі епох Творю, не знаючи покою. Коли мене покличе бог, Народ ридатиме за мною ". І я поетові сказав: "Послухай, друже, син гламуру, Всі знають: ти завжди плекав Її величність кон'юнктуру, Ти зазвичай як вуж стеливсь В кабміні та Верховній Раді, І ти завзято так моливсь На кожного, хто був при владі... Країна змінювалась вщент, Бо час минав і не барився: Змінились влада, президент - І тільки ти геть не змінився. Ти - там, де слава, гроші; ти Йдеш через голови і трупи, Ти кажеш на ментів "кенти" І можновладцям лижеш дупи. Гадаючи, що це спасе, Ти не погребуєш й мінетом. Та вийми, друже, з рота все І спробуй просто буть поетом".
7
2
505
Знову зима
Знову зима, знову панує холод... Знову зима - знову замкнулось коло... Знову зима. Знову холоне тіло. Знову зима - знову занадто біла...
4
0
501
Розлука
Загублені ночі – без тебе, без мене, Без жалю, без болю, без сенсу, без сну… Спустошені очі. Кохання шалене, Де жовтень відверто шукає весну… І ти вже далеко, моя королево, Принцеса мого несвятого життя… Затятий вітрисько чіпає дерева, Жбурляє у річку кавалки сміття… Дерева гілки простягають у небо, Благають про поміч (але все дарма), Бо бути оголеним – якось ганебно: Депресія, сльози… На носі зима… Втрачаю свідомість – вона ні до чого. І хоч відтепер я сумний одинак, Я той, хто іде – і осилить дорогу, І хто переможе ворожий вітряк…
4
0
625