Втома!
Прекрасний ранок, запах кави по всьому коридору. Навколо мене тиша, пустота і холод. Дорогий щоденник - Прощай! сьогодні в цій палаті моє життя дійде до фінішу. Тут приємні лікарі, і дуже погані штори. Як ти вже зрозумів, я помираю. Та я не боюсь що це мій кінець, мені сумно тому, що я не прожив життя як всі нормальні люди. Я стільки часу потратив на пошуки різних відповідей, задавав кучу різних запитань,робив усе на перекіс. Та так і не зумів побути тим хто просто живе, тим хто просто кохає незважаючи ні на що, ні на вік, на красоту чи характер. Зараз це все вмене пролітає секундами, кожне що було мною зроблено, я би хотів виправити. Хотів би ще хоч раз обняти батьків, поцілувати дівчину, яка мені подобається, хотів би стрибати з парашутом, тримати на руках сина чи донечку, кататись на лижах хоч не вмію, хочу завести собаку чи кошеня. Я так багато хочу зробити і змінити, та все що я можу це розповісти тобі мій дорогий щоденник. Мені залишилися лічені години чи хвилини. А в моїй палаті я один, один раз в годину приходять глянути чи я ще живий, чи потрібно міняти постіль.. Я ніколи не думав, що вмене буде настільки противний кінець. Навіть в фільмах такого немає, можливо це тому що таких як я, немає ніде в світі. Та мені би хоча б один рік чи місять, щоб я пожив так як живуть всі, щоб я.....
Коментарі