Le petit incendie

ROOTS BLOODY ROOTS

Je suis paralysée dans mon lit Les yeux explosés Baignant dans mon pêché Dont même le diable rit J'ai chaud et froid Humide et poisseux Allez sors du pieu Mais dehors il fait si froid Dehors il fait si dur J'entends les pas s'animer Retarde un peu ma journée Ça y est je fais le mur Suis-je un nourrisson Qui a trop bu le biberon Suis-je une personne âgée Amère et cassée Cette nuit j'ai cauchemardé Secouée par le subconscient Ah, toi, comme tu me mens Comme tu me caches mes méfaits Oh je m'en souviens Baignant dans mon pêché Que j'ai moi même engendré Je l'ai laissé couler comme un chien Malade et cassée Ou faible d'esprit Mon petit incendie Ne va pas cesser

2020-10-24 13:20:51

Інші вірші поета

Paris Blackout Mon chat m'aime pas Le hérisson Boule de neige

Інші поети

Noor Jahan

@noon_the_force

Юлія Суха

@luf

@Lashiboo—__—__— Boo

@lashi

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4229

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12000