The True Me
I do not need fancy clothes, To make me look beautiful, Staying normal is just the best thing. I need no man to complete me. I am complete without Him. I can manage myself on my own. I do not need to tell lies. Honesty and Simplicity, is my beauty. I just can't lie, That's what adds to the fact. I am not jealous of anyone, Cause I know, what I am worthy of. It's my habit to mind my Own buisness. But don't worry, I will always stand beside you, When you need me. But do you know, I care more for you, my friend, Than myself. I just can't see you in pain. I am smart in my mind, Kind at heart, Courageous in nature, Decent in looks, Confident in myself, Compassionate about what I think, Independent and Able. ********
2020-03-30 12:39:40
38
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
STELLA RAYMOND
@Pete Sullivan oh, thanks. It really means a lot. 💐💐
Відповісти
2020-03-31 11:24:38
2
POET UNKNOWN
Its very nice and so inspiring sis
Відповісти
2020-04-12 15:19:12
1
STELLA RAYMOND
@POET UNKNOWN thank you. ❣️
Відповісти
2020-04-12 15:31:48
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2388
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12292