The True Me
I do not need fancy clothes, To make me look beautiful, Staying normal is just the best thing. I need no man to complete me. I am complete without Him. I can manage myself on my own. I do not need to tell lies. Honesty and Simplicity, is my beauty. I just can't lie, That's what adds to the fact. I am not jealous of anyone, Cause I know, what I am worthy of. It's my habit to mind my Own buisness. But don't worry, I will always stand beside you, When you need me. But do you know, I care more for you, my friend, Than myself. I just can't see you in pain. I am smart in my mind, Kind at heart, Courageous in nature, Decent in looks, Confident in myself, Compassionate about what I think, Independent and Able. ********
2020-03-30 12:39:40
38
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
STELLA RAYMOND
@Pete Sullivan oh, thanks. It really means a lot. 💐💐
Відповісти
2020-03-31 11:24:38
2
POET UNKNOWN
Its very nice and so inspiring sis
Відповісти
2020-04-12 15:19:12
1
STELLA RAYMOND
@POET UNKNOWN thank you. ❣️
Відповісти
2020-04-12 15:31:48
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12160
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4814