Видалити публікацію?
Віталій Сердитов
2023-10-18 06:37:35
Думки вголос, Особисте, Цікаве
(18+) Нотатки «НЕ» героя Запис в щоденнику від 14 липня 2022 р. Увага! Присутня ненормативна лексика! [10]. Ще трохи про співмешканців і про життя в таборі Добігав кінця перший тиждень червня. В суботу по обіді до табору повертався підрозділ до якого я, був приписаний. Намет з особовим складом, мобілізованим на період воєнного стану - або як нас називали «мобікі», заповнився мешканцями. Я коротко опишу декількох з них «Фінікієць» ( за паспортом Віталік ). Титул «Фінікійця» отримав за те що кожного разу зі звільнення привозив кілотонну фініків найвищого ґатунку. Мене він люб’язно називав тьозкою, а я був не проти Дядя Вітя. Без проблем знаходив спільну мову як з однолітками так і з школотою - вочевидь дядя Вітя міг бути хорошим адвокатом, дипломатом, або баригою. Але дядя Вітя був фахівцем з ножів. Саме тому будь який ніж, який траплявся йому на очі називав ху*овим. Євген. До війни працював директором одного з столичних Макдональдсів. Напередодні війни придбав річний абонемент до спортклубу, бо мріяв схуднути. Євген схуд в збройних силах, бігаючи в бронежилеті мальовничими лісами Київщині. Тепер Євген більш точно формулює свої бажання. Кожного дня ми прокидались о шостій ранку і виходили на зарядку. Особисто я не сприймав це за напряг - навпаки, находив в тому суттєвий плюс. Тому одягав навушники, врубав Дуа Ліпу, і ловив задоволення від фізкультури. Разом з нами на зарядку бігали і місцеві собаки - трійко цуценят, які пробилися до табору. Наші дуже любили тварин, підгодовували і давали ім клички. Одну звали «Гільза» Я помітив як більше почав фокусуватись на простих речах. На тому, що тут і зараз. Водночас те, що там - потім, ставало другорядним. Не те щоб я став жити одним днем. Я перестав бігти за майбутнім. Принаймні так, як робив то раніше. За майже 5 місяців війни я не вбив жодного ворога. Я їх, навіть, не бачив власними очима - ані живих, ані мертвих. Я не знаходжусь на передньому краї. На даний момент загроза моєму життю не більша від будь якому цивільного мешканцю Києва. Разом з тим, фактично весь цей час я в збройних формуваннях, я не ховався від війни, але і не біг їй на зустріч. Варто бути чесним перед собою, та перед людьми які читають ці нотатки.
6
107