I
пам'яті загиблих поетів
срібні перлини дощу стали кригою.
небо насипало холоду, ніби зоряне.
він би міг стати великою книгою,
став, як поле зоране.
він став землею, та дуже гарячою.
в ній проросли книги свіжої пам'яті.
в них прочитаєте про жагу звірячюю,
щоб полум'я́ніти.
дерево стало чорним й поламаним.
люди стали чорні й поламані,
хто їх накриє тим саваном,
коли самі у савані?
місто, що стало словами безхатченка,
зуби-будівлі, що з них плине курява,
букви у горлі застрягли, неначе ком.
злість! блядь! хуя вам!!
в полі багато зросте тих нових дерев, -
будуть сокири ламатись об гілочки,
ліс всю історію гніву в себе вбере, -
сини і дочки.
будуть і люди нові, і новая любов,
будуть рости, пам'ятати, знов вірити -
там, де колись розлилася кров -
всі, і ти.
там, де сьогодні кипить і холоне кров,
погляд де зблискує останній раз,
буде фундамент наднових основ,
новий аз...
та якщо книги ті будуть кинуті,
та якщо їх потопчуть та вони згниють, -
можна й сьогодні вже йти гинути, -
що та лють?
12.01.2024
срібні перлини дощу стали кригою.
небо насипало холоду, ніби зоряне.
він би міг стати великою книгою,
став, як поле зоране.
він став землею, та дуже гарячою.
в ній проросли книги свіжої пам'яті.
в них прочитаєте про жагу звірячюю,
щоб полум'я́ніти.
дерево стало чорним й поламаним.
люди стали чорні й поламані,
хто їх накриє тим саваном,
коли самі у савані?
місто, що стало словами безхатченка,
зуби-будівлі, що з них плине курява,
букви у горлі застрягли, неначе ком.
злість! блядь! хуя вам!!
в полі багато зросте тих нових дерев, -
будуть сокири ламатись об гілочки,
ліс всю історію гніву в себе вбере, -
сини і дочки.
будуть і люди нові, і новая любов,
будуть рости, пам'ятати, знов вірити -
там, де колись розлилася кров -
всі, і ти.
там, де сьогодні кипить і холоне кров,
погляд де зблискує останній раз,
буде фундамент наднових основ,
новий аз...
та якщо книги ті будуть кинуті,
та якщо їх потопчуть та вони згниють, -
можна й сьогодні вже йти гинути, -
що та лють?
12.01.2024
Коментарі