Холодне полум'я

water IredGkPT7.8

(18+)
Горяча вода В холодному океані, де співає вітер, Палає полум'я, це серця України нашої грім. Зимовий вогонь у темних наших безоднях Розквіте помстою, коли почне палати твій і мій дім. Наше полум'я тремтить серед хвиль, Розливаючись від берега до берега. Воно таємничо приваблює душі, Манить сміливих, тих хто призначення долі шукає. Нашого полум'я сяйво під нічними зірками, Мов чарівний танок, кружляє в такт мелодії що б'ють в барабани війни. І кожна хвиля знає наше ім'я, Ми Українці Наш вогненний блиск у наших холодних очах. Хто кричав, що холод не має вогню? У безодні океана вогонь затремтів. Там ворог відчув наш холод вогню, А нас дотик холоду не торкнеться. Океан вогню, небесний оркестр, Що грає мелодію по померлим героям. Ти розгорнеш світло померших їх душ, Вкривши серця їх, які вже не б'ються, гарячим полум'ям своїм. Нехай холод і полум'я зіткнуться, Створять магію, неповторний помсти дует. І ми забудемо про той холодний океан, Тільки полум'ям серця вогненнім тепер заживем. Присвячується моєму загиблому на війні брату. Максим Земляк хай перед тобою відчиняться двері Райського саду!!!

2023-06-22 18:42:56

10

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Lexa T Kuro

Світла пам'ять Воїну!🙏 Герої не вмирають!🇺🇦 Вони стають нашими Янголами-Охоронцями...

Відповісти

2023-06-30 09:01:32

1

water IredGkPT7.8

@Lexa T Kuro дякую

Відповісти

2023-11-29 07:15:12

1

Dmitri Lokashincofe

@water IredGkPT7.8 прикольно писано

Відповісти

2024-02-16 19:18:20

2

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12361

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1124