Про вєтнам
(18+)
Кричить солдат Ыван вві сні Приснились йому гуки Невже й йому, як і мені Ввижаються злі духи? Невже й його душу забрали Нещадні комуністи Невже не витримав навали Вєтнамських популістів? І сумно, й тошно, все болить І рветься моє серце Допоки там війна горить І на солдатах бєрци Слізьми гіркими я згадаю Ті спогади, що душу гріють Запах напалму, що палає І гуків, що у страсі гинуть Останнім поглядом огрію Ті джунглі, села і поля Що про життя безсило мріють І стрімко йдуть у небуття.
2018-05-15 12:26:55
4
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2899
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
7210