Ойой, жиза!
*Цей вірш був написаний в 2020 р. під час припливу сумних емоцій, коли я почала думати про ЗНО* Важко рівно сидіти, Важко думки свої зрозуміти, Важко д/з робити, Важко плакати, сміятись, Важко всім, Та хто питає? Хто тобі положе мані, В твій карман дирявий? Максимум поради накидає... Життя-це муки, сповнені надії, Що ось, ось і щастячко прийде! Марні сподівання-хрест у кожному житті. Для чого? Для чого руки? Для чого тобі руки?! Невже не бачиш, В світі править інтелект! Не ти, не ми і не вони... Фізична сила-це не тренд, Це не актуально... Ненавидіти світ, себе, За те, що ти не зміг і не посилив, Що не так прожив своє чортове життя.
2023-07-05 00:19:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2611
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2231