Si seulement
lys
Si seulement les larmes Savaient me libérer De toute la tristesse qui m'accable Si seulement la liberté Pouvait revenir se poser entre mes bras Mon amie je t'attends, être rêvé Si seulement mon cœur pouvait calmer ses effrois Ceux qui me font trembler au milieu de la nuit L'ennui, le vide, les idées noires s'en iraient là-bas Si seulement mon cerveau pouvait faire taire les bruits Qui résonnent, les scénarios Qui me font aller dans un autre monde qu'on appelle l'Oubli Si seulement je pouvais Éteindre mes maux Étreindre ma vie Dépeindre mes amies Atteindre les eaux Et me diriger vers l'autre rive, vers la surface, la lumière. - lys.
2022-10-16 19:57:29
5
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
KAYSEE
Tu as un talent incroyable
Відповісти
2022-10-24 07:40:32
1
lys
@KAYSEE wow merci 🥺
Відповісти
2022-10-25 08:53:42
Подобається
HIRONDELLE .
C’est beau :)
Відповісти
2022-10-27 10:06:33
1
Інші вірші поета
Je n'ai jamais vraiment sû Le feu est mon espoir, mon espoir me consume LiLi Citation
Інші поети
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
104
15
15372
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10916