Сталося це, тихим зимовим ранком. Вставши з ліжка Василь Іванович, вийшов на двір з чашкою кави, щоб покурити. Ця звичка, вже була тренована роками. Підпаливши сигарету, він подивився на подвір'я свого сусіда і оторопів......

На землі лежало тіло жінки. Воно було закривавлене. Біля нього вже метушилися собаки.... Взявши себе в руки Василь Іванович побіг до хати, і ледве взявши телефон подзвонив у поліцію.

Все кругом завмерло. Його руки трусилися, і він почав згадувати всі свої гріхи. Його серце несамовито калатало, а ноги вже підкошувалися. Він постійно силою закривав очі, гадаючи, що то страшний сон і ось-ось він прокинеться. Але скільки раз він їх не відкривав,завжди бачив одну й ту саму картину. Він так злякався, що і не помітив як приїхала поліцейська машина. Вийшовши на подвір'я, Василь Іванович, з страхом чекав на зустріч з поліцейським.

Вийшовши з машини, начальник поліції, подивився навкруги і щось пробурмотів під ніс. Потім його рука опустилася до кишені, в якій лежав носовичок. Витерши ніс, він сердито спитав:

-"Хто очевидець?!"

-"Я, я очевидець, пане" - невпевнено відповів чоловік.

-"Що можете розказати про цю подію?!" - не менш сердито запитав поліцейський.

-"Нічогісінсько" - ледве відповів Василь Іванович.

Після короткого діалогу, поліцейський підійшов до тіла, і почав його розглядувати. Після короткої паузи, він покликав до себе якусь жінку. Напевно, це була судмедексперт, на ній був одягнутий білий халат, а в руці вона тримала невеличку сумку.

-"Жінці 30-35 років, померла недавно, насильної смерті не бачу" - впевнено сказала вона.

-"А від чого тоді вона померла?!" - строго спитав поліцейський.

-"Судячи з усього, - підкреслила експерт, - це може бути, або отрута, або стан здоров'я."

-"Яка до біса отрута?! - закричав начальник, - це напевно нещасний випадок."

Після цих слів, жінка опустивши голову, закрила простерадлом тіло, і закричала: "Хлопці, везіть її в морг і скоріше!", потім повернулась до чоловіка і мовила: "Завтра принесу результати розтину, і не забудьте мене записати до себе на прийом, а то я вас знаю" - і спокійно пішла в сторону машини.

На наступний день, тихо відкривши двері свого кабінету, начальник поліції, Петро Валерійович, зупинився на мить, відчувши, що він щось забув. З цим відчуттям, він зайшов до кабінету, зняв з себе пальто, зробив собі каву, і сівши за стіл, тихенько чекав початку робочого дня. У відділку  панує тиша, і десь в коридорі чути кроки. Ці кроки кудись поспішали, і наближалися до дверей. Ввірвавшись в кабінет Оксана Петрівна, кинула на стіл результати розтину.

Петро Валерійович, подивився на жінку і промовив тихим голосом: " І вам доброго ранку пані Оксано!". Взявши в руки результати, детально перечитавши їх, чоловік оторопів.

-"Це неможливо!"

-" Можливо! - відповіла пані Оксана, - можливо! У нас з'явився серійний убивця, який вбиває жінок отрутою".

-"Який серійний убивця? - здивовано запитав начальник, - знайдено лише один труп. "

-"Три, - крикнула жінка, - ще двох жінок привезли до моргу, з такими ж ознаками смерті"

-"Як три?! Чому я про це не знаю? Чому не доповіли?" - закричав Петро Валерійович.

-"Їх привезли сьогодні опівночі, вас вже не було на роботі, не хотіла вас турбувати" - тихо мовила жінка.

-"Так, скажіть мені, що це за отрута?"

-"Ось цього, я вам не скажу, я вперше таку бачу, але скажу зразу, при потраплянні її в кров, людина помирає моментально!"

-"Значить, серійний вбивця кажете?! - хитро спитав начальник, - всіх до мене, ми мусимо знайти його, поки не з'явилися нові жертви!"