Початок гри
Приїхавши додому Петро Валерійович, став біля дверей і ненадовго задумався. Відкривши вхідні двері, включивши світло, він зайшов в хол свого будинку. Знявши пальто і кинувши його на старе крісло, начальник попрямував до спальні. Присівши на ліжко, взявшись за голову, він роздумував подальший план дій. І тут неочікувано роздався телефонний дзвінок.
-"Алло, - без натхнення сказав він, - начальник поліції Галамба слухає?!"
-"Доброї ночі начальнику, дивно такий пізній час, а ви ще спите?"
-"Хто це?" - стурбовано спитав Петро Валерійович.
-"Той, кого ви шукаєте" - впевнено відповів голос.
-"Що ви хочете?" - побоюючись спитав начальник.
-"Погратися! - з сарказмом сказав голос, - ха-ха-ха, у вас є 48 годин, щоб знайти підказку, інакше буде ще одна жертва"(Гудки.....)
-"Алло, алло, алло....."
Після цієї короткої розмови, Петро Валерійович, зразу вирушив у відділок. По дорлзі подзвонивши судмедексперту Оксані Петрівні, він призначив зустріч біля місцевого моргу. Через декілька хвилин обидва приїхали на місце зустрічі.
-"Щось сталося?" - стурбовано спитала жінка.
-"Він дзвонив, пані Оксано.......дзвонив" - з страхом сказав начальник.
-"Хто дзвонив?!" - закричала вона.
-"Наш серійний убивця, у нас є 48 годин...."
-"О Господи! - з переляку мовила пані Оксана, - і які ще 48 годин?"
-"Підказка, нам треба підказку, інакше будуть ще жертви"
-"Що за підказки Петро Валерійовичу, не лякайте мене?"
-"Він почав смертельну гру, нам треба підказку, у нас залишилося не менше двох діб"
-"Хмм... Підказку?!" - задумалася вона. "Треба підняти хлопців, що робили обшук в кабінеті декана інституту, може вони, щось знайшли?"
-"Хороша ідея Оксана Петрівна, - сказав пан Петро, - а я тим часом подивлюся справи наших жертв, може знайду щось між ними спільного"
Кожен пішов по своїх справах. Вже світало. Місто починало прокидатися, а відділок вже був на ногах. Метушня, паніка, кожен старається вкласти в цю справу частинку себе. Петро Валерійович, дивився справи жертв. На секунду завмерши, він тихо сказав:"Гра почалася!", і знову занурився в папери.
-"Алло, - без натхнення сказав він, - начальник поліції Галамба слухає?!"
-"Доброї ночі начальнику, дивно такий пізній час, а ви ще спите?"
-"Хто це?" - стурбовано спитав Петро Валерійович.
-"Той, кого ви шукаєте" - впевнено відповів голос.
-"Що ви хочете?" - побоюючись спитав начальник.
-"Погратися! - з сарказмом сказав голос, - ха-ха-ха, у вас є 48 годин, щоб знайти підказку, інакше буде ще одна жертва"(Гудки.....)
-"Алло, алло, алло....."
Після цієї короткої розмови, Петро Валерійович, зразу вирушив у відділок. По дорлзі подзвонивши судмедексперту Оксані Петрівні, він призначив зустріч біля місцевого моргу. Через декілька хвилин обидва приїхали на місце зустрічі.
-"Щось сталося?" - стурбовано спитала жінка.
-"Він дзвонив, пані Оксано.......дзвонив" - з страхом сказав начальник.
-"Хто дзвонив?!" - закричала вона.
-"Наш серійний убивця, у нас є 48 годин...."
-"О Господи! - з переляку мовила пані Оксана, - і які ще 48 годин?"
-"Підказка, нам треба підказку, інакше будуть ще жертви"
-"Що за підказки Петро Валерійовичу, не лякайте мене?"
-"Він почав смертельну гру, нам треба підказку, у нас залишилося не менше двох діб"
-"Хмм... Підказку?!" - задумалася вона. "Треба підняти хлопців, що робили обшук в кабінеті декана інституту, може вони, щось знайшли?"
-"Хороша ідея Оксана Петрівна, - сказав пан Петро, - а я тим часом подивлюся справи наших жертв, може знайду щось між ними спільного"
Кожен пішов по своїх справах. Вже світало. Місто починало прокидатися, а відділок вже був на ногах. Метушня, паніка, кожен старається вкласти в цю справу частинку себе. Петро Валерійович, дивився справи жертв. На секунду завмерши, він тихо сказав:"Гра почалася!", і знову занурився в папери.
Коментарі