Vie..
En pleure, on sort à la naissance, Aujourd'hui je comprend pourquoi sans réjouissance, Toute petite, j'ai vécu dans l'ignorance, Maintenant je connais et vois la souffrance, Dans mon coin, seule et ignorée, J'observe avec espoir la personne que j'ai aimé, Tout en sachant qu'elle finira par s'éloigner, Mais je ne bouge pas de peur d'être rejetée, La nuit tout se remet en question, Les larmes qui coulent ont l'effet d'un poison, Les yeux posés sur l'écran je remarque aucune notification, Dans un triste soupire, je prend l'objet de ma création, Les minutes sont passées, Et les traits sont tracés Ils garderont des traces qui ne me feront pas oubliée, Le sommeil qui mettra fin à ma destinée..
2020-12-07 13:09:44
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
sydney
@Himi Chan a toi de savoir ^^..
Відповісти
2020-12-07 14:47:06
1
Himi Chan
@ sydney Sydney....
Відповісти
2020-12-07 14:47:22
1
sydney
Відповісти
2020-12-07 14:48:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4077
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4858