Не такий...
Не такий...
     Сутеніє. Знову цей холодний осінній вечір, сповнений пригод. Особливо сьогодні.
    А день розпочинався зовсім інакше. З самого ранку падав дощ. Дощ який змивав вчорашні надії, мрії, сподівання. І який вселяв думку про щось краще. Але не сьогодні.
    Її звали Вікторія. Вона звичайний, простий студент. Їй 19. Вчиться в університеті культури на журналіста. Живе з батьками, і двома молодшими братами Максимком, якому 9 і Сергійком, якому 11 років. В загальному така собі середньо-статистична сімейка. Захоплюється музикою, мистецтвом, любить фотографії.
  Сьогодні вона як завжди пізно, після занять поверталась додому. Нічого не підозрюючи вона йшла стежками до рідної домівки. Але сьогодні там її ніхто не зустріне...
  Підійшовши до дверей, Вікторія помітила, що вони відчинені. З певним пересторогом вона все ж таки наважилась зайти. Вона почала кликати батьків, братиків, але так і ніхто не вийшов. Бо сьогодні будинок пустий. Вона намагалась їм зателефонувати, та телефони відключені. Вона телефонувала до родичів, сусідів, але вони їх не бачили.
  Та відкривши двері до своєї кімнати, її зустріли... оплески. Адже у неї сьогодні день народження. Уся сім'я була разом. Тому цей день був особливим...









© Фреш,
книга «НеТипові оповідання».
Коментарі