Вірші
Спокійної ночі і світлої днини...
Спокійної ночі і світлої днини...
З тобою у серці моя Україно!
З тобою, за тебе... щодня, щохвилини!
Ніколи, ніколи не ставай на коліна!
Спокійної ночі та світлої днини -
Жадані прості і звичайні слова!
Без кровопролить і сліз у дитини...
І не прокинутись... Не сон... а ВІЙНА...
Реальність змінилась, тримайся Вкраїно!
Все буде добре, моя Україно!
Спокійної ночі та світлої днини...
ЗАХИСНИКИ, ПОВЕРТАЙТЕСЬ ЖИВИМИ!
2
0
161
Блават
Забовваніла ватра в нічній тиші,
І легіт колисав ряди блавату.
Тоненька лда шукала свої виші,
Але знайшла свою тривку розплату.
Осоння як багнет тягнулось в серце,
Допіру дзиґарі...далебі кльба...
Митусем розливалося озерце,
Як обрус із мережив крізь поля!
Достоту заполоч візьму у длань,
Зугарно вигаптую красну ватру!
І ремствую я на баюри зволікань,
Талан укрився серед тих рядів блавату!
Словник використаних цікавих українських слів:
- бовваніти – виднітися, маячити, показуватися здаля
- ватра (діал.) – вогнище, багаття
- легіт – легкий приємний вітерець
- блават – волошка
- лда – те, що приховує що-небудь від очей, заважає правильно розцінювати щось; (діал.) омана
- тривкий – міцний, сталий, що не піддається змінам
- осоння (діал.) – освітлене сонцем місце
- багнет – колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик
- далебі (розм.) – справді, дійсно
- допіру – нещодавно
- дзиґарі (заст.) – годинник
- кльба (зах.) – приклад вогнепальної зброї (рушниці, карабіна і т. ін.)
- митусем (діал.) – урізнобіч
- обрус (діал.) – скатертина
- достоту – саме так, точно, якразякраз
- заполоч – кольорові бавовняні нитки для вишивання
- зугарно (розм.) – управно, уміло
- ремствувати – нарікати
- баюра – 1) велика, глибока калюжа; 2) яма, вибій
- талан – доля, щастя, удача
3
2
188
Куди б не привели дороги...
Куди б не привели дороги,
Де б не зустрів твої сліди!
Я залишусь молити в Бога
Всього найкращого Тобі!
Щоб вберегти від цього всього,
Щоб зберегти вогонь душі -
Візьму на себе всі незгоди,
Хоч скільки б не лили дощі...
Не треба сонячного ранку,
Якщо в душі страшніше пекла!
Я залишуся до світанку...
З тобою разом, обік неба.
2
0
170
Залиште трохи дитинства...
Залиште трохи дитинства...
лишилося й так не багато,
Тьмяніють в альбомі світлини,
І більше не кличуть до хати...
Залиште дитинства шматочок,
Як торту, колись, там на святі!
Зоставте останній ковточок,
Щоб мрії лишались крилаті!
Неламана пам'ять хай буде:
Не треба знов колупати!
І краще творити майбутнє...
Минуле - не переписати!
Залиште трохи дитинства,
У нього забрали багато:
Змінилися пам'ятні дати,
Герої, пісні, серенади...
Залиште дитинства шматочок,
Як казку, що мама плекала!
І краще за прірву... місточок:
Між тим що було і що стало...
3
2
138
Не шукай мене...
Не шукай мене, більше не треба,
пізно вже: місяць заполонив долю неба...
Більше не падають зорі в мОї долоні,
І спотикаюся я об мереживне міжсезоння…
Не шукай мене, не треба цьОго робити!
Скоро зима і зів'яли останні осінні квіти…
Більше не падає сніг, як раніш, до коліна!
Менше його зимою, змінилися покоління…
Не шукай мене, не роби те,
від чого важчають душі…
Давно не було чудес і ми стали байдужі.
Більше порадує чай, ніж гучні салюти:
Спокій прийшов в мій дім і закрив каюти…
Не шукай мене, більше не треба…
Пізно вже...майже згасла та дика потреба…
Більше не лОвлю зірок, не збираю квіти…
Але часом, чекаю на диво,
у цьому великому світі…
0
0
117
Тихесенько...
Тихесенько, у тво́їй стороні,
Ми склали душі, наші, оберемком сіна.
І скирди ті виднілись в далині:
Пом'яті, стомлені і не прикрита спи́на.
Без шуму, галасу, тенденцій і пропорцій!
Ми відступили в тінь твоїх дерев!
Не вистачає ілюстрацій чи емоцій,
Що так переливались із джерел!
І все тихесенько, у тво́їй стороні...
Все більше скирд видніється із да́лі...
І ноги всі поколоті в стерні...
Хоча стерні, нема на тому перевалі...
0
0
231
