Хтось думає, що я ненавиджу жінок

Олег Майнд

Хтось думає, Що я ненавиджу жінок, Але насправді це усе не так. Просто я ненавиджу порок, Той, який на чоловікові ставить поганий знак. Не люблю дискримінації чоловіків, Де їх жінки у жінки записали. І їх вони неначе обісцяли, Та перетворили у маминих синів. Ось це в жінках я не люблю Дискримінацію таку. А так я до всіх з повагою жінок Ставлюсь добре та поважаю, Я лише образи зневажаю, Та цей ганебний злий порок, Де ніби жінки всі чоловіки, А чоловіки є жінки. Всі слабкість свою мають, І це давно ні для кого не секрет. А ось коли за слабкість зневажають То цей і бісить мене сюжет. Втішати одне одного потрібно й поважати. Підтримати добрими словами. Допомогти одне одному кращим стати, І щоб не було ворожби між чоловіками та жінками.

2024-10-02 20:32:01

1

0

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

3447

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12810