Провина
А я у війні і воюю з собою... Вагаюсь,ненавиджу,б'юся об стіни, Зведені сніни від смутку і болю, Страху і бажання,що зі мною постійно. І як тепер вбити у собі єдине, Через що болить в грудях, полонить думки? Як знищити це розуміння провини, Це відчуття своєї вини? На що я пішла? Піддалася спокусі... Підкорилась бажанню,забула про все, Щоб відчувати на тілі укуси, Солодкі укуси,що поглинуть мене... Твої поцілунки слід лишили на шиї, Й на оголених плечах лишили сліди. І це ще нічого, якби не боліло, Якби не проникли,би в душу вони. В мою скивджену душу,пусту і забуту... В яку я дала тобі увійти... Може,щось скажеш мені про спокуту? Як же знаходиш завжди її ти?
2023-07-26 04:09:19
9
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3457
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2367